Справа № 22-ас-392-2006р.     Головуючий у 1-й інстанції: Яковлєв О.В.

Категорія: 22                           Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року     Судова палата в цивільних справах Апеляцій­ного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Полежая В.Д.,

суддів                  - Кіселика С.А., Белінської І.М.,

при секретарі       - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді адміністратив­ну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 9 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Кіровоград­ській області про визнання права на отримання доплати до грошового забезпе­чення та про перерахунок призначеної пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що під час служби на посаді начальника Знам"янського відділу дорожньої міліції ДАІ УМВС України в Кіровоградській області йому була призначена та виплачувалась доплата в розмірі 25% суми пенсії, яка могла б бути йому нарахована у разі звільнення зі служби у зв"язку із виходом на пенсію за вислугу років.

З 22 квітня 1998 року він проходив службу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1УМВС України на Одеській залізниці, звідки 6.01.2000 року звільнився у зв"язку із виходом на пенсію. Зазначена вище доплата до грошового забезпе­чення в цей період йому не нараховувалась і не виплачувалась, що є не закон­ним, оскільки грошове забезпечення на цій посаді нараховувалось йому на підставі грошового атестату за попереднім місцем служби, крім посадового окладу, розмір якого був встановлений наказом начальника УМВС України на Одеській залізниці НОМЕР_1

В зв"язку із введенням в дію ст..43 Закону України „Про пенсійне забез­печення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону від 15.06.2004 року раніше призначена йому пенсія була перерахована, однак без урахування зазначеної доплати, яка не виплачувалась йому перед звільненням лише через відсутність достатнього фінансування, що призвело до зменшення розміру пенсії.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на отримання доплати за останнім перед звільненням місцем служ­би в розмірі 25% від належної суми пенсії та зобов"язати відповідача здійсни­ти перерахунок пенсії з 1.01.2005 року з урахуванням цієї доплати.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено. Суд, встановивши, що з 1.01.2005 року раніше призначена позивачу пенсія була перерахована відповідно до вимог ст..43 ЗУ „Про пенсійне забезпечення...", тобто з  урахуванням всіх доплат та надбавок, які він отримував під час проходження служби перед звільненням, а також надбавок, які були введені після його звільнення,- дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за остан­ньою штатною посадою позивач доплату у розмірі 25% пенсії не отримував і вона йому у встановленому порядку не призначалась. Вимоги щодо незакон­ності дій відповідача в частині невиплати йому зазначеної надбавки в період служби не підлягають задоволенню в зв"язку із пропуском строку звернення до суду, встановленого п. 1ст. 100 КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасу­вання постанови через порушення судом 1-ї інстанції норм адміністративно-процесуального та неправильне застосування норм матеріального права і про ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та поновити строк позовної давності.  Вказується на те, що суд розглянув справу у його відсутності, належним чином не повідомивши про час та місце судового засідання, що призвело до неповного з"ясування обставин справи та до неправильних висновків щодо відсутності передбачених чинним законо­давством підстав для перерахунку раніше призначеної йому пенсії з врахува­нням доплати, про яку йдеться спір.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 13,30) під час проходження служби у ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області (до переводу на службу у УМВС України на Одеській залізниці, який мав місце 22.04.1998 року) ОСОБА_1 отримував доплату в розмірі 25% пенсії. З 22.04.1998 року і по 6.01.2000 року (час звільнення зі служби), тобто під час проходження служби в УМВС України на Одеській залізниці така доплата йому не виплачувалась, і відповідно не враховувалась до суми грошового забезпечення, з якого йому перераховувалась пенсія за вислугу років з 1.01.2005 року відповідно до ЗУ №1769-1У від 15.06.2004р.

Згідно з абз.2 пп."а" п.З Указу Президента України „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати

праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 4.10.1996 року, який набрав чинності з 1.12.1996 року, керівникам органів внутрішніх справ надано право встановлювати у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25% до 50% суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Позивач не заперечує, що зазначена доплата за останнім перед звіль­ненням місцем служби йому не встановлювалась і не виплачувалась. Його доводи про те, що виплата цієї доплати повинна була здійснюватись на під­ставі грошового атестата, виданого ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області, і відповідно на підставі наказу керівника органу внутрішніх справ з попереднього місця служби, суперечить вищенаведеному положенню Указу, де зазначено, що встановлення такого виду надбавки є правом керівника ОВС, де проходить службу особа рядового або начальницького складу ОВС, та обумовлено наявністю достатнього фінансування і рядом інших обставин.

Оскільки така доплата була встановлена законодавством ще під час служби позивача в ОВС, але не призначалась йому у встановленому порядку і, відповідно, не виплачувалась за останньою штатною посадою перед звільне­нням зі служби, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії з 1.01.2005 року із зазначених позивачем обста­вин, що витікає з положень ч.З ст.43, ст..63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Крім того, згідно із Законом України «Про Державний бюджет на   2006 рік» №3235-1У від 20 грудня 2005 року при звільненні у 2006 році при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки )доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтере­сах справи на службі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує позивач в апеля­ційній скарзі, не вплинули на законність і обгрунтованість прийнятого судом 1-ї інстанції рішення.

Наведене свідчить про те, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи і вирішив адміністративний спір з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеля­ційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.195-196, 198, 200-206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 9 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України на протязі одного місяця з дня її проголошення.