ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. | № 12/503в |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І. |
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В. |
з участю представників: позивача: відповідача: прокуратури: | Олекса Л.А. не з’явився Прасов О.О. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | заступника прокурора Донецької області |
на рішення | господарського суду Донецької області від 07 грудня 2002 р. |
у справі | № 12/503 в |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” |
до | регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області |
про | визнання права власності |
|
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2002 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, за договором оренди №665 від 10.10.2000 р., укладеним з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, йому було передано в оренду цілісний майновий комплекс по вул. Шмідта,3 в м.Костянтинівка, що входив до балансу орендного підприємства “Костянтинівський завод скловиробів”, до складу якого ввійшли скловарні печі №№1,2, 3, що перебували в аварійному стані.
За згодою відповідача він здійснив холодний ремонт цих печей за власні кошти, вартість якого становить 5 165 502,01 грн., а тому на підставі ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” просив визнати за ним право власності на вказані скловарні печі.
В подальшому уточнив позовні вимоги та просив також визнати, що здійснені ним поліпшення скловарних печей і склоформувальних машин є невід’ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу та визнати за ним право власності на них.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2002 р. (суддя Склярук О.І.) позов задоволено.
Визнано за ТОВ “Кристал” здійснення з дозволу орендодавця невід’ємних поліпшень орендованого майна за рахунок власних коштів скловарних печей №№ 1, 2, 3 на суму 5 165 502,01 грн. та обладнання до них на суму 4 645 007,64 грн., які входять до цілісного майнового комплексу, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю “Кристал” в м. Костянтинівка, вул. Шмідта,3 за договором оренди від 10.10.2000 р. № 665.
В касаційному поданні заступника прокурора Донецької області ставиться питання про скасування рішення суду у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та передачу справи на новий розгляд.
У відзиві на касаційне подання позивач просить залишити рішення суду без змін, а касаційне подання –без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Зокрема, предметом судового розгляду були дві позовні вимоги: визнання здійснених ТОВ “Торгова компанія “Кристал” поліпшень скловарних печей та склоформувальних машин невід’ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу та визнання за ним права власності на вказані поліпшення (а.с.5-7,т.1, а.с.81,т.3), інші зміни та доповнення до позовних вимог у вигляді відповідних письмових заяв в матеріалах справи відсутні, а тому зазначення в рішенні суду про те, що позивач просив визнати, що ним були здійснені невід’ємні поліпшення за власні кошти з дозволу орендодавця скловарних печей № 1,2, 3 та склоформувальних машин не грунтується на матеріалах справи.
Вказуючи в резолютивній частині рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд в порушення вимог п.4 ч.1 ст.84 ГПК України не зазначив на яке ж майно він визнав право власності за позивачем.
Крім того, суд, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з’ясував чи може бути предметом позову, виходячи із змісту ст. ст. 1, 12 ГПК України, ст.6 ЦК УРСР вимога про визнання здійснення невід’ємних поліпшень за власні кошти за згодою орендодавця.
Мотивувальна частина рішення не містить посилань на будь-які докази, на підставі яких він прийшов до висновку, що здійснені позивачем поліпшення є невід’ємними.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч.2 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у випадку здійснення орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов’язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.
Відповідно до п.10.5 укладеного між сторонами договору оренди №665 у випадку розірвання договору, покращення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за дозволом орендодавця визнаються власністю орендаря.
При цьому договором не визначено характер зазначених поліпшень –є вони від’ємними чи невід’ємними.
Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Суд, при вирішенні питання про визнання права власності на здійснені поліпшення не з’ясував чи відповідає вимогам закону вказана вище норма договору оренди та не вказав на підставі якої норми закону у позивача виникло право власності на здійснені ним поліпшення орендованого майна.
Враховуючи викладене, рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, відповідність позовних вимог встановленим законом способам захисту цивільних прав і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 07 грудня 2002 р. у справі за № 12/503 в скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко