Справа № 2-3545/11

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г.Б. ,

при секретарі - Костюк А. І.,

Тарадайко Е.О., Кондратенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 до Державного управління справами Президента України, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права проживання в квартирі, вселення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в липні 2011року звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право на проживання у житловому приміщенні - в квартирі АДРЕСА_1, вселити її в цю квартиру та не чинити перешкоди в користуванні шляхом передачі ключів від вхідних дверей. Як на підставу позову посилалась на ст.58 ЖК УРСР, що єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, в який вона була вписана як член сім»ї, та який не визнаний недійсним.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 позов підтримала, уточнила вимоги, просила визнати право проживання та вселити позивачку в спірну квартиру, надала письмові уточнення, вимоги обґрунтували тим, що ордер є єдиною підставою для вселення, ордер є дійсним, судом не скасований, і в зв»язку з поважних причин - а це те, що будинок зданий в експлуатацію після реконструкції в 2010р., позивачка не вселилась в квартиру протягом 30 днів.

Слід зазначити, що представник позивачки після оголошення стадії судових дебатів, попросила час для підготовки для виступу в судових дебатах, на що їй судом наданий час. Але в подальшому вона в судове засідання не з»явилась, що не є підставою для відміни судом такої стадії як судові дебати, і не є підставою для оголошення перерви, оскільки з»ясування обставин справи та перевірка їх доказами закінчена, доповнень чи додаткових пояснень від сторін не надійшло, і тому суд перейшов до судових дебатів, а виступати з промовами в дебатах це є право особи, для реалізації якого представнику позивачки за її проханням судом було надано в достатній мірі .

Представник відповідача Олійник О.М. заперечував проти позову, вважає його безпідставним, позивачка не має законних підстав для вселення, протягом 30 днів з дня видачі ордера не вселилась, зверталась лише у 2010р. листом, відповідь на який надана ДУС від 09.07.2010р. щодо неможливості продовження терміну дії ордеру.

Треті особи в судове засідання не з»явились, просили справу розглянути за їх відсутності про що надали заяви (а.с.97, 98)

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно ст.58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

29.10.1998р. укладений договір між КМУ та ТОВ «міжнародна компанія «Антарес» договір про спільну діяльність по реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1. в подальшому укладено договір про доповнення до вищезазначеного договору по реконструкції цього будинку між ДУС та ТОВ ТОВ «міжнародна компанія «Антарес» (а.с.13) (відповідно до якого Державне Управління справами приймає на себе всі права та обов»язки господарського Управління Кабінету Міністрів України)

Згідно Акту від 29.12.2003р. (а.с.21) п»ять квартир, у тому числі і спірна квартира, передані Державному Управлінню справами, акт підписаний від ДУС в особі заступника керівника ОСОБА_5

В судовому засіданні встановлено, що на підставі розпорядження керівника ДУС від 27.01.2004р. №27 ОСОБА_5 на сім»ю з 4-х осіб , зокрема позивачку як дружину на той час, виданий ордер №11 від 27.01.2004р. на житлове приміщення : квартиру АДРЕСА_1.

Розпорядженням керівника ДУС №32-ж від 31.05.2005р. у зв»язку із порушенням вимог житлового законодавства України службовими особами Державного управління справами при вирішенні питань про надання жилих приміщень у будинку по АДРЕСА_1 було скасовано розпорядження керівника ДУС №27 від 27.01.2004р. «про надання житлового приміщення ОСОБА_5» (а.с.70) та згідно з п.6.9 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради №470 від 11.12.1984р., ордер дійсний протягом 30 днів.

Наявний в матеріалах справи ордер, і на який як на підставу позову посилається позивачка, свідчить про те, що він був наданий ОСОБА_5 (колишньому чоловіку) 27.01.2004р, позивачка була вписана як дружина.

Позивачка разом із сім»єю не вселилась в жиле приміщення. Але вона звернулась до суду за захистом своїх прав в 2011році. А тому у неї відсутні підстави для вселення в квартиру.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Печерського райсуду м.Києва від 01.02.2011р.

Крім того, представник позивачки посилається на рішення Печерського райсуду від 13.04.2006р., яким відмовлено заступнику прокурора м.Києва в задоволенні вимог про визнання ордеру недійсним. (а.с.25-27). Разом з тим, розпорядження керівника ДУС, на підставі якого видавався ордер, скасовано не було, ОСОБА_5 на момент розподілу житлової площі займав посаду заступника керівника ДУС, а тому судом перевірялась законність видачі ордеру у 2004р. , а не станом на день розгляду справи у 2006р.

Представник позивачки посилається на те, що ордер не може бути односторонньо анульований, і тільки в судовому порядку, але перегляд законності розпорядження керівника ДУС №32-ж від 31.05.2005р , яким скасовано розпорядження розпорядження керівника ДУС №27 від 27.01.2004р. не є предметом даного позову.

Представник посилається на те,що позивачка не вселилась в квартиру з поважних причин, не залежних від неї, оскільки проводилась реконструкція частини будинку, після якої будинок зданий в експлуатацію у 2010році, і присвоєна нова адреса будинку : АДРЕСА_1. Разом з тим, доказів, що у 2004р. на момент видачі ордеру завершено реконструкцію і будинок зданий в експлуатацію суду не надано, крім того, положення п.69 Правил обліку громадян…, відповідно до яких ордер дійсний лише 30 днів, має імперативний характер. По закінченню 30-денного строку ордер стає недійсним, а у випадку вселення у межах 30-денного строку ордер здається до відповідної ЖЕО чи відповідному підприємству, де зберігається як документ суворої звітності. Ордер, який був вручений чоловіку позивачці ОСОБА_5, і ні він, ні позивачка не вселились в квартиру.

Суд не приймає до уваги посилання представника на рішення інших судів, суд не може керуватись при постановленні рішення рішеннями інших судів, предметом розгляду яких є інші конкретні випадки. Навіть з наданих представником позивачки прикладів обґрунтувань, не вбачається, що позивачку не впускав до квартири ОСОБА_5 або поміняв ключі, чи будь-хто чинив їй перешкоди, про що підтверджено відповідними актами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що викладених підстав позивачка не має законних підстав для визнання нею права на проживання в квартирі, а тому і відсутні підстави для її вселення в квартиру.

Керуючись ст.58, 59 ЖК УРСР, п.69, п. 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. №470, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимогОСОБА_3 до Державного управління справами Президента України, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права проживання в квартирі, вселення,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя Супрун Г.Б.