ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

за участю представників сторін:

від позивача -

     відповідачів -

Рішенням господарського суду Одеської області від 5 червня 2006 року (суддя В.Петров), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року (судді В.Шевченко, В.Бєляновський, М.Мирошниченко) в позові відмовлено за недоведеністю.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, між фабрикою “Ремвзуття” та СПД ОСОБА_1 було укладено договори оренди від 1 березня 2000 року нежилого приміщення загальною площею 133,40 кв.м., що знаходиться на 5-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, строком до 28.02.2005 року, та договір оренди від 1 квітня 2000 року нежилого приміщення загальною площею 194,60 кв.м., що знаходиться на 4-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, строком до 31.12.2004 року.

В подальшому сторонами до зазначених договорів було укладено додаткові угоди НОМЕР_1 про пролонгацію договору від 01.03.2000 року до 31.07.2008 року та НОМЕР_2 про пролонгацію договору від 01.04.2000 року до 31.07.2008 року.

Проте, як встановлено судами, рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 року у справі № 16/316-05-6812 було визнано недійсними зазначені додаткові угоди НОМЕР_1 та НОМЕР_2, і це рішення суду набрало законної сили.

Тому, відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що оскільки строк дії договору оренди від 01.03.2000 року закінчився 28.02.2005 року, а договору від 01.04.2000 року -31.12.2004 року, то у суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 припинилось право користування спірними орендованими приміщеннями, а тому договір оренди від 29 грудня 2003 року, укладений між Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації і товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс”, не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного суду про те, що угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони, що діяла під впливом помилки, тоді як СПД -фізична особа ОСОБА_1 не є стороною договору від 29.12.2003 року, а тому не може звертатися до суду з позовом про визнання цього договору недійсним з цієї підстави..

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Одеської області від 5 червня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року у справі № 15/100-06-3024 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.