02.08.2012 Справа № 2-1583/12
Справа 2-1583/12
РІШЕННЯ
Іменем України
26 липня 2012 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді Римара Є.П.,
при секретарі Лозівській Н.О.,
в присутності представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ЖАДОБІНА В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_4, третя особа -відділ Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звільнення заставного майна з-під арешту, -
в с т а н о в и в:
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -ПАТ «ДЕІБ», Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач) про звільнення предмета застави з-під арешту посилаючись на наступне.
17.03.2008 р. між АТ «Укрексімбанк»та ОСОБА_4 (далі -Позичальник, Відповідач), було укладено кредитний договір № 28808С44 (долі -Кредитний договір, Договір).
На виконання положень п.2.1 ст.2 Кредитного договору, Банк надав Відповідачу кредит у сумі 94 092, 82 євро, з кінцевою датою погашення 15.03.2013 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави від 17.03.2008 р. №28808Z49, що посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 1622, предметом застави за яким є автотранспортний засіб марки RANGE ROVER 3.6. номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (далі -Предмет застави).
Застава Транспортного засобу була зареєстрована у встановленому порядку - 18.03.2008 року було внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно з пунктом 2.1 Договору застави Банк має право, зокрема:
- вимагати від Позичальника вжиття заходів, необхідних для збереження заставленого майна - Транспортного засобу;
- за рахунок заставленого майна задовольнити відповідні вимоги за основним зобов'язанням;
- у випадку виникнення права звернення стягнення на заставлене майно реалізувати його відповідно до чинного законодавства України.
В свою чергу, відповідно до пункту 2.2 Договору застави Позичальник зобов'язаний зокрема:
- вживати заходів необхідних для захисту відповідного предмету застави -Транспортного засобу від посягань з боку третіх осіб;
- не здійснювати дій пов'язаних з передачею Транспортного засобу третім особам
- не змінювати місцезнаходження предмету застави-Транспортного засобу без дозволу Банку.
В подальшому, від Відповідача до Банку надійшла інформація про те, що 05.02.2009 року старшим оперуповноваженим відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві Бойком О.В. було проведено огляд і затримання Транспортного засобу та складено протокол про проведення відповідної слідчої дії за № 4569. Відповідно до протоколу, зазначена слідча дія здійснена у зв'язку з порушенням відносно Позичальника кримінальної справи № 10-16884, та з винесенням в межах такої справи постанови про накладення арешту від 26.01.2009 року (далі -постанова).
Транспортний засіб знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів № З УДАІ ГУ МВС України, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 1.
Відповідачу копія постанови про огляд і затримання Транспортного засобу не надавалась, тому він не мав змогу надати Банку повну інформацію щодо вказаного процесуального документа.
Позивач звертає увагу суду на той факт, що накладення зазначеного арешту на предмет застави відбулося значно пізніше передачі цього майна у заставу Позивача. Таким чином, право Позивача на передане Відповідачем у заставу майно виникло раніше, ніж з'явилася підстава для накладення арешту на Предмет застави.
Відповідно до частини 5 пункту 1.2 Договору застави, вартість Предмета застави на момент укладення Договору застави (у 2008 році) складала 733 924 грн., а з огляду на амортизацію, зношення Предмету застави тощо, його вартість значно зменшилась, та на дату подання даного позову є значно меншою ніж розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором, що станом на 01.12.2011 становить 57 722,43 євро (без врахування штрафних санкцій).
Позивач зазначає, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі №2-3161/11 за позовом Банку до Відповідача про стягнені заборгованості за Кредитним договором в розмірі 56415,04 євро та 14 815,94 гривні, виконання зобов'язань за яким забезпечені заставою Транспортного засобу, позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі. Однак, виходячи з того, що Предмет застави накладено арешт, наявне порушення прав Банку щодо першочергового та безумовного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на відповідне майно.
Оскільки накладенням арешту на Предмет застави, порушується право Банку на це майно, як на заставлене, Позивач просив звільнити з-під арешту автотранспортний засіб: RANGE ROVER 3.6, номер кузова НОМЕР_2, р/н НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_4 та є предметом застави за договором застави від 17.03.2008 № 28808Z49, укладеним між АТ «Укрексімбанк»та Відповідачем.
В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв та клопотань по справі до суду не подавав.
Представник Третьої особи - Відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв та клопотань по справі до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника Позивача, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
17.03.2008 р. між АТ «Укрексімбанк»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 28808С44, на виконання якого Банк надав Відповідачу кредит у сумі 94 092, 82 євро, з кінцевою датою погашення 15.03.2013 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави від 17.03.2008 р. №28808Z49, що посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 1622, предметом застави за яким є автотранспортний засіб марки RANGE ROVER 3.6. номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. 18.03.2008 року було внесено запис про заставу вказаного автотранспортного засобу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
05.02.2009 року старшим оперуповноваженим відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві Бойком О.В. було проведено огляд і затримання Транспортного засобу та складено протокол про проведення відповідної слідчої дії за № 4569 у зв'язку з порушенням відносно Позичальника кримінальної справи № 10-16884, та з винесенням в межах такої справи постанови про накладення арешту від 26.01.2009 року.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Зі змісту п.4, п.4-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" вбачається, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку цивільного судочинства, якщо опис проводився державним виконавцем.
Як вбачається з позовної заяви ПАТ «ДЕІБ»та доданих до неї документів, арешт на спірне майно був накладений на підставі постанови старшим оперуповноваженим відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві по кримінальній справі № 10-16884, порушеної відносно Відповідача, а не державним виконавцем в рамках виконавчого провадження для забезпечення примусового виконання рішення в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Заявлені вимоги Позивач обґрунтовує тим, що накладення арешту на заставлене майно є порушенням прав Банку щодо першочергового та безумовного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на відповідне майно. Таке обґрунтування позовних вимог свідчить про те, що ПАТ «ДЕІБ»фактично не погоджується з прийнятим старшим слідчим рішенням в межах провадження кримінальної справи і вважає, що це рішення порушує її законні права.
При прийнятті постанови про накладення арешту в процесі провадження досудового слідства в кримінальній справі старший слідчий відповідно до положень ст. 114 КПК України діяв як суб'єкт владних повноважень.
Наявні спірні правовідносини за своєю суттю є публічно-правовими відносинами, оскільки вони виникли не з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а саме з приводу законності прийняття старшим слідчим як суб'єктом владних повноважень постанови про накладення арешту на майно в порядку кримінального судочинства.
У відповідності до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Провадження в кримінальних справах на території України згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадиться в порядку, визначеним цим Кодексом.
У відповідності до статті 15 ЦПК України, компетенція судів щодо розгляду цивільних справ полягає у розгляді у порядку цивільного судочинства справ щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Наведене підтверджується також рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001, в якому Суд висловив правову позицію щодо порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності органів дізнання, досудового слідства і прокуратури та зазначив, що судовому оскарженню підлягають не тільки акти і дії, але і бездіяльність зазначених органів; обґрунтував, що оскарження дій і рішень органів дізнання, досудового слідства і прокуратури підлягає розгляду в порядку КПК України.
Таким чином, аналізуючи все наведене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»вимог.
ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст. 41, 55 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001, ст. ст. 15, 60, 212, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_4, третя особа -відділ Державної служби боротьби з економічною злочинністю Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звільнення заставного майна з-під арешту - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Є.П. Римар