12.09.2012 Справа № 2-1695/12

Справа № 2-1695/12

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2012 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Римара Є.П.

при секретарі - Лозівській Н.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ТАРАСЕНКОВА В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор»про визнання договору поруки недійсним, -

в с т а н о в и в:

У січні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(далі - Кредитор), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор»(далі - Боржник), про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що 13.02.2008 року між відповідачем та третьою особою було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 1611 (далі - Генеральний договір), у відповідності до якого (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами від 20.05.2009 р. №1 та №2 до Генерального договору) відповідач зобов'язався надати третій особі кредит з лімітом заборгованості 500 000, 00 доларів США з кінцевим терміном погашення 31.01.2028 р.

Крім того також укладено додаткову угоду від 13 лютого 2008 р. № BL 1611/КL+ до Генерального договору, відповідно до якої ПАТ «Універсал Банк»відкрив ТОВ «Вега-Колор»кредитну лінію з лімітом заборгованості 200 000, 00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 31.01.2028 р. та додаткову угоду від 12.06.2008 р. № BL 5194/1611/К+ до Генерального договору, відповідно до якої ПАТ «Універсал Банк»відкрив ТОВ «Вега-Колор»кредитну лінію з лімітом заборгованості 100 000, 00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 31.05.2009 р.

На забезпечення Додаткової угоди між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року, де громадянка України ОСОБА_3 зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання Боржником всіх його зобов'язань перед Кредитором, які виникли з Додаткової Угоди № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 1611 від 13.02.2008 року.

Позивач вважає, що оскільки Індивідуальної кредитної угоди № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. в рамках Генерального договору як такої, не укладалося, тобто не існує, то відповідно Договір поруки укладено з порушеннями ч.1 ст.638 ЦК України в частині необхідності досягнення згоди між сторонами вказаного договору стосовно його предмету.

У відповідності до умов Договору поруки (п. 1.1 розділу 1 «Предмет договору»), ОСОБА_3 зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ «Вега-Колор»усіх зобов'язань, що виникли з додаткової угоди № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. до Генерального договору. Зміни до вказаного пункту Договору поруки сторонами не вносились, у тому числі додатковою угодою від 20.05.2009 р. №1 до Договору поруки.

Позивач зазначає, що Договір поруки укладено в забезпечення зобов'язання ТОВ «Вега-Колор», якого не існує, тобто мова іде про зобов'язання ТОВ «Вега-Колор»за додатковою угодою № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. до Генерального договору, яка між відповідачем та третьою особою в рамках Генерального договору не укладалася, а було укладено лише додаткові угоди від 13.02.08 р. № BL 1611/КL+ та № BL 5194/1611/К+ від 12.02.08 р.

Оскільки на думку Позивача, додаткова угода № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. в рамках Генерального договору не укладалася, то відповідно у ТОВ «Вега - Колор»відсутні будь-які зобов'язання за цією додатковою угодою. Як наслідок цього, зазначає Позивач, можна зробити висновок про те, що між ПАТ «Універсал Банк»та БАБИЧ при укладанні Договору поруки не визначено обов'язок, за виконання якого поручилася Позивач, тобто не досягнуто згоди щодо предмету Договору поруки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги, а також підстави, якими вони обґрунтовуються, зазначені у позовній заяві та вважаючи при цьому, що між сторонами правочину не досягнуто згоди між сторонами правочину щодо основних положень договору, а відповідно договір укладено з порушенням вимог Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, вважав його безпідставним, таким, що не ґрунтується на Законі та просив в його задоволенні відмовити.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор», будучи належним чином повідомленою про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилось, будь-яких заяв, клопотань, в тому числі пов'язаних з розглядом справи -суду не надало, відповідно суд вважає можливим провести розгляд справи без присутності третьої особи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2008 року між ПАТ «Універсал Банк»та ТОВ «Вега-Колор»було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 1611, у відповідності до якого (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами від 20.05.2009 р. №1 та №2 до Генерального договору) ПАТ «Універсал Банк»зобов'язався надати ТОВ «Вега-Колор»кредит з лімітом заборгованості 500 000, 00 доларів США з кінцевим терміном погашення 01.05.2024 р. (а/с 59-80).

Крім того також укладено додаткову угоду від 13 лютого 2008 р. № BL 1611/КL+ до Генерального договору, відповідно до якої ПАТ «Універсал Банк»відкрив ТОВ «Вега-Колор»кредитну лінію з лімітом заборгованості 200 000, 00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 31.01.2028 р. (а/с 81-83) та додаткову угоду від 12.06.2008 р. № BL 5194/1611/К+ до Генерального договору, відповідно до якої ПАТ «Універсал Банк»відкрив ТОВ «Вега-Колор»кредитну лінію з лімітом заборгованості 100 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 31.05.2009 р. (а/с 84-87).

На забезпечення Додаткової угоди від 12 червня 2008 р. між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року, де громадянка України ОСОБА_3 зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання Боржником всіх його зобов'язань перед Кредитором, які виникли з Додаткової Угоди № BL 5194/1611/КL+ від 12 червня 2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 1611 від 13.02.2008 року з лімітом заборгованості 100 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 01.05.2024 р. (а/с 87-89).

Відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором в повному обсязі включаючи повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, та у випадках, передбачених кредитним договором.

Зі змісту договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року видно, що поручитель ознайомлений з умовами Основного кредитного договору (п.п.1.2) і він погоджується з ними, зокрема:

- сума основного договору -100 000 (сто тисяч) доларів США;

- 15,25% річних -розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів;

- термін повного виконання зобов'язань Боржника -не пізніше «31»травня 2009 р.;

- інші умови Основного договору.

У відповідності до п.п.1.3 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором.

Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п.п.1.4).

Підпунктом 1.5 договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року встановлено, що причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором ніяким чином не можуть вплинути на виконання Поручителем зобов'язань за цим договором (а/с 87).

У відповідності до п.п. 4.1 п.4 договору поруки, цей Договвір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З досліджуваного судом оспорюваного договору видно, що він не містить будь яких обмежень відповідальності Поручителя перед Кредитором у разі порушення зобов'язання Боржника перед Кредитором.

Так, у відповідності до положень ст. 203 ЦК України, серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є зокрема такі: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздат ності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його вну трішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Крім того, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом зазначеної статті, умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних ви мог тощо. Вимоги до змісту правочину полягають в тому, що він не повинен суперечити актам цивільного законодавства та моральним принципам суспільства. Суб'єктами правочину можуть бути лише особи, які мають необхідний обсяг правоздатності, що є елементом цивільної дієздатності. Порушення цієї вимоги тягне визнання правочину недійсним. Волевиявлення учасника правочину має бути: 1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо; формуватися в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину. У разі, коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповіда ла його волевиявленню (мало місце насильство, особа знаходилася під впливом погрози, обману тощо), правочин визнається недійсним. При укладенні правочину обов'язковим є дотримання передбаченої законом форми (простої письмової, нотаріальної). Порушення вимог щодо форми правочину тягне за собою визнання його недійсним або настання інших наслідків. Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на фактичне настання правових наслідків. Правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним, як фік тивний, тобто вчинений лише для виду.

Статтею 204 вказаного кодексу встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом зазначеної статті, презумпція правомірності правочину є гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Презумпція правомірності правочину своїм підґрунтям має такі засади цивільного права як свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність, у відповідності до яких припускається, що особа при реалізації свого права може реалізувати своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які право мірні дії. При цьому Законом не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Виходячи з цього, спростування презумпції правомірності пра вочину, можливе таким шляхом як: а) визнання неправомірності, а отже, і недійсності правочину прямим приписом закону. У цьому випадку правочин є недійсним вже тому, що прямо визначений, як такий, у за коні. Він неправомірний і не створює правові наслідки, будучи недійсним вже у момент вчинення, оскільки припис закону існує і забороняє такі дії зараз і на майбутнє. Такий пра вочин є нікчемним і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не вимагаєть ся. b) визнання неправомірності, а отже і недійсності правочину судом. У цьому випадку презумпція правомірності правочину діє в момент укладення правочину, оскільки він не порушує заборони конкретної норми закону (або у момент укладення правочину порушення закону залишається прихованим, невідомим іншим особам). Проте, його правомірність може заперечуватись однією із сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак - правочин може бути визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), тобто недотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання недійсним правочину, а відповідно, умови чинності правочину одночасно є умовами його дійсності (ст. 203 ЦК України). Оспорювані правочини припускають такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може заперечуватись стороною правочину або іншою зацікавленою особою у судовому по рядку. Тобто, хоча безпосередньо правовою нормою їхня недійсність не передбачається, але, разом із тим, у сторони правочину або зацікавленої особи існує можливість звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище докази у своїй сукупності, суд приходить до однозначного висновку про те, що на забезпечення Додаткової угоди від 12 червня 2008 р. між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року.

Внаслідок наведеного також суд приходить до однозначного висновку про те, що при укладанні договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року, зміст цього правочину не суперечив актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особи, що вчиняли оспорюваний правочин, мали на час його вчинення необхідний обсяг цивільної дієздат ності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх вну трішній волі та ставленню до настання наслідків.

Таке волевиявлення учасника правочину було вільним, тобто формувалося за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи та в умовах, за яких БАБИЧ могла належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, уявлення про його характеристику

Оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом та він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні не встановлено жодного, будь-якого фактичного доказу того, що воля суб'єкта правочину, зокрема ОСОБА_3 формувалася не вільно і (або) не відповіда ла її волевиявленню (наприклад мало місце насильство, особа знаходилася під впливом погрози, обману тощо) чи в момент укладання такого правочину ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Зокрема судом не встановлено звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів з даного приводу.

Більш того, не вказував на наявність жодних ґрунтовних та достатніх підстав, у тому числі зазначених вище для визнання договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року недійсним і представник Позивача.

У той же час, номер Додаткової Угоди вказаний як «№ BL 5194/1611/КL+»від 12 червня 2008 р., а не як «№ BL 5194/1611/К+»від 12 червня 2008 р. в тексті договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року в даному випадку не є тією обставиною, з якої сторони мали дійти згоди, оскільки такий номер відображає виключно порядок внутрішньої нумерації банком угод, що ним укладаються, є прерогативою Банку, і не потребує жодного волевиявлення з боку особи, що укладає з Банком будь-яку угоду.

Пояснення представника Відповідача щодо технічної помилки в одну букву в назві Додаткової Угоди № BL 5194/1611/К+ від 12 червня 2008 р., на думку суду в даному конкретному випадку не є ґрунтовною та суттєвою обставиною, достатньою для визнання договору поруки недійсним, а пояснення Відповідача з даного приводу суд вважає прийнятними, а відповідно, з врахуванням всього, вказаного вище, кладе цей висновок в основу рішення по справі.

Крім того, такий висновок суду підтверджується і укладанням 20 травня 2009 р. між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_3 Додаткової угоди до договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року, у відповідності до якого, сторони погодили внесення змін до вищевказаного Договору поруки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 211-215, 218 ЦПК України, ст. 203, 204, 215, 553, 554 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор»про визнання договору поруки № BL 5194-П1 від 12.06.2008 року недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Є.П.Римар