ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 3/305-30/287 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства завод "Арсе нал" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. |
у справі | №3/305-30/287 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | Державного підприємства завод "Арсе нал" |
до | Державного підприємства "Журнал "Вісник податкової служби України" |
про | визнання недійсним договору оренди та виселення |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Мельник Є.М., |
від відповідача: | Разумов А.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р. у справі №3/305-30/287 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), у задоволенні позовних вимог Державного підприємства завод "Арсе нал" про визнання недійсним договору оренди та виселення відмовлено повністю.
У касаційній скарзі Державне підприємство завод "Арсе нал" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р., рішення господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р. у справі №3/305-30/287 та прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди від 24.06.2003 р. №А/76-7-2003, укладений між Державним підприємством завод "Арсенал" і Державним підприємством "Редакція журналу "Вісник податкової служби України", недійсним та виселити Державне підприємство "Редакція журналу "Вісник податкової служби України" з приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, 4, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, приміщення, розміщені на першому поверсі жилого будинку №4 по вул.Аніщенка в м.Києві, є жилими і призначені саме для проживання громадян, а не для здійснення господарської діяльності і виконавчим комітетом міськради не приймалося рішення про переведення цих приміщень у нежилі, по-друге, господарськими судами не надано оцінки наданим позивачем доказам, які підтверджують, що спірні приміщення є жилими —технічному паспорту на будинок №4 по вул.Аніщенка, експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, матеріалам інвентаризаційної справи Київського міського БТІ будинку №4 по вул.Аніщенка в м.Києві (знаходяться в матеріалах справи); по-третє, в порушення ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України господарські суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2006 р. у справі №3/305 і не встановили чи відносяться передані в оренду відповідачу приміщення до жилих (або нежилих), а у разі непридатності їх для проживання громадян —чи переведені вказані приміщення у встановленому законом порядку у нежилі.
У засіданні суду оголошувалася перерва до 02.11.2006 р. до 11 год. 20 хв.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
24.06.2003 р. між Державним підприємством завод "Арсенал" (орендодавець) та Державним підприємством "Редакція журналу "Вісник податкової служби України" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №А/76-7-03, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно в будинку №4 по вул.Аніщенка загальною площею 59,6 кв.м, що складається з кімнат першого поверху №№66, 69, 121 для використання під офіс.
Орендовані приміщення знаходяться в гуртожитку заводу "Арсенал".
Відповідно до п. 10.1 договору строк дії даного договору з 24.06.2003 р. по 24.06.2006 р.
07.07.2003 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №А/76-7-03 від 24.06.2003 р., відповідно до якої сторони продовжили строк дії даного договору до 24.06.2010 р.
Вважаючи, що використання жилих приміщень, які знаходяться в жилому будинку —гуртожитку заводу, під офіс порушують норми ст. 6 Житлового кодексу України (згідно з якими жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян) та права мешканців будинку, Державне підприємство завод "Арсенал" звернулося до суду з позовом про визнання договору оренди від 24.06.2003 №А-76-7-03 недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. 6 Житлового кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 24.06.2003 р. №А/76-7-03 та виселення, господарські суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що орендовані відповідачем приміщення є житловими, у зв'язку з чим позивачем не доведено порушення його прав та інтересів при укладанні спірного договору.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Згідно зі ст. 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і житлі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконкому місцевої ради.
Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету місцевої ради (ст. 8 Житлового кодексу України).
Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст.ст. 6–8 Житлового кодексу України, використання жилих приміщень в інших цілях, ніж проживання громадян, дозволяється тільки у разі визнання їх непридатними для проживання з подальшим переведенням в нежилі приміщення на підставі рішення виконавчого комітету місцевої ради.
З огляду на викладене, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту віднесення спірних приміщень до жилих або нежилих.
Однак, господарський суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на відсутність у матеріалах справи доказів того, що орендовані приміщення є жилими, не надав будь-якої оцінки доводам апеляційної скарги про те, що надані позивачем докази (технічний паспорт на жилий будинок №4 по вул.Аніщенка, експлікація внутрішніх площ до плану жилого будинку, матеріали інвентаризаційної справи Київського міського БТІ будинку №4 по вул.Аніщенка) підтверджують факт надання в оренду саме жилих приміщень), не надав будь-якої оцінки наданим позивачем доказам: технічному паспорту на будинок, експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, матеріалам інвентаризаційної справи Київського міського бюро технічної інвентаризації будинку №4 по вул.Аніщенка (які знаходяться в матеріалах справи); і в порушення п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України не зазначив доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє подані позивачем докази.
Крім того, апеляційною інстанцією не надано оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам заявника про те, в чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного підприємства завод "Арсенал" (будинок №4 по вул.Аніщенка є гуртожитком заводу, в якому повинні проживати співробітники підприємства, у зв'язку з чим визнання недійсним договору оренди, виселення відповідача зі спірних приміщень надасть можливість позивачу використовувати жилі приміщення за цільовим призначенням —для проживання співробітників Державного підприємства завод "Арсенал").
Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (згідно з якою вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи) не взято до уваги висновки постанови касаційної інстанції від 16.03.2006 р. у справі №3/305 щодо порушення господарським судом норм процесуального права у зв'язку з невстановленням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, в. т.ч. невстановленням факту віднесення переданих в оренду відповідачу приміщень до жилих або нежилих (що входить до предмету доказування у даній справі).
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанцій вищезазначені порушення ст.ст. 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду України приходить із врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України та неможливістю зробити висновки щодо правильності вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства завод "Арсе нал" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р. у справі №3/305-30/287 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна