ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 34/72 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон”, м. Перевальськ, Луганської області, на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року у справі № 34/72 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон”, м. Перевальськ, Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровський металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ, про стягнення 99 218,71 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –ТОВ “Легіон” –Татарченко В.Ю. (дов. № 37-юр від 09.08.2006 р.);
встановив:
У березні 2006 року позивач –ТОВ “Легіон” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ “Придніпровський металургійний альянс” про стягнення 99 218,71 грн.
Вказував, що на підставі договору № 27-07/1 від 27 липня 2005 року, укладеного між ТОВ “Легіон” та ТОВ “Придніпровський металургійний альянс”, з вересня 2005 року по листопад 2005 року позивачем поставлено відповідачу товар –лом та відходи чорних металів, на загальну суму 513 218,71 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідач товар прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 99 218,71 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2006 р. (суддя Примак С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. (колегія суддів у складі: Герасименко І.М. –головуючий, Ясир Л.О., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не передав відповідачу копій 4-го примірника залізничної накладної по яким проводиться оплата за отриманий товар та не здійснив поставку товару відповідачу в тих об’ємах, які були узгоджені сторонами в умовах договору, а саме в п. 3.2., внаслідок чого у позивача не виникло право вимоги оплати за договором.
У касаційній скарзі ТОВ “Легіон” просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2005 р. між ТОВ “Легіон” та ТОВ “Придніпровський металургійний альянс” було укладено договір поставки № 27-07/1, згідно з умовами якого позивач зобов’язується поставити лом та відходи чорних металів, а відповідач зобов’язується оплатити отриманий товар за цінами зафіксованими у п. 1.1 договору, а також додатках №№ 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9 до договору які є невід’ємною його частиною.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору на момент його укладення складає не менше 1 432 500 грн.
В пункті 3.2 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється постачальником партіями не менш 350 тон на місяць.
В пункті 5.5 договору сторони передбачили порядок оплати за поставлений товар, відповідно до якого 80 % вартості вказаних вище узгоджених партій товару сплачується покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом двох банківських днів на підставі даних вказаних в копії четвертого примірника залізничної накладної станції відправника, що свідчить про відправлення узгодженої партії товару постачальником на адресу покупця;
20 % вартості узгодженої партії товару сплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох –п’яти банківських днів на підставі акту приймання-передачі товару форми 69 (19), що свідчить про фактичну поставку узгодженої партії товару постачальником на адресу покупця.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що позивач здійснював поставку товару протягом серпня - грудень 2005 року, не в об’ємах встановлених умовами договору (п. 3.2), тобто партіями не менше 350 тон. на місяць, а саме: в серпні 2005 р. поставку не здійснено, у вересні 2005 р. поставив 247,35 тон, в жовтні 2005 р. –127,1 тон, в листопаді 2005 р. –132,25 тон, в грудні 2005 р. позивач поставку не здійснив.
Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що основною та суттєвою умовою виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті за договором є поставка позивачем партії товару об’ємом не менше 350 тонн на місяць, а оскільки в жодному місяці 2005 р. поставка в повному об’ємі не була здійснена, то зобов’язання відповідача щодо оплати не виникло та строк оплати за отриманий товар не настав.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
При цьому апеляційним господарським судом вірно встановлено, що 80 % вартості товару повинна сплачуватись в строк –2 банківські дні після передання відповідачу копій 4-го примірника залізничної накладної станції відправника по кожній узгодженій партії товару, а оскільки позивачем не передано відповідачу зазначених залізничних накладних, то строк оплати за отриманий товар у відповідача не настав.
З даними висновками місцевого та апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2006 р. у справі № 34/72 необгрунтовані та прийняті при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Доводи касаційної скарги про те, що судом порушено вимоги ч.3 ст. 213 ЦК України відповідно до якої при тлумаченні змісту правочину приймаються до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, також не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні справи, судами дотримано положення зазначених норм права.
Посилання скаржника на те, що судом безпідставно не було враховано порушення відповідачем умов розрахунку за отриманий товар та односторонню відмову останнього від виконання зобов’язання по сплаті вартості продукції не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини досліджені судами у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року у справі № 34/72 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська