Справа № 1-117/12

ПР. №1-225/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кірєєва Р.В.

при секретарях Карпюка А.В., Шалапуда В.П.,

за участі прокурорів Янішевської О.В., Романюк М.М.,

Болховітінова С.В., Романяка Д.М.,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

представників потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 та ст. 366 ч. 1 КК України, клопотання прокурора про направлення справи на додаткове розслідування,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України та ОСОБА_16, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 та ст. 366 ч. 1 КК України.

В судовому засіданні 19 жовтня 2012 року прокурор у справі ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про направлення справи для організації проведення додаткового розслідування до прокуратури м. Києва, посилаючись при цьому на те, що досудове слідство у справі проведено з порушенням встановленого законом порядку - однобічно, неповно та упереджено, що суперечить ст. 22 КПК України.

При цьому прокурор стверджує, що пред'явлене у справі обвинувачення є некоректним, без викладення усіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі (місце, час, спосіб, мотиви, наслідки злочинів, винність обвинуваченого у вчиненні злочину), що суперечить ст. 64 КПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор стверджує, що допитаний під час судового слідства ОСОБА_7 повідомив суду, що ОСОБА_15 дійсно брав у ОСОБА_7 кошти на проекти, але стверджував, що передав ОСОБА_17, за виконання ним робіт для оформлення земельних ділянок. Також ОСОБА_15 повідомляв ОСОБА_7, що факт передачі коштів ОСОБА_17 підтверджується його розписками та диктофонними записами.

На думку прокурора, вказану версію досудовим слідством не перевірено, оскільки не встановлено походження коштів, які передавав ОСОБА_7 ОСОБА_15, які у подальшому ОСОБА_15 передавав ОСОБА_17, чи вони є тими самими, які передавав ОСОБА_7, чи можливо мають інше походження.

Окрім того, прокурор стверджує, що державним обвинуваченням встановлено, що 31 січня 2011 року слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_15 за фактом заволодіння майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, а вказану версію органами досудового слідства не перевірено шляхом проведення очних ставок і, як наслідок, вказаний недолік не можливо усунути під час судового слідства, оскільки ОСОБА_17 оголошений в розшук.

Потерпілий ОСОБА_8 та представники потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_12 проти задоволення клопотання прокурора заперечили.

Представник потерпілих ОСОБА_11 ствердив суду, що заперечує проти заявленого прокурором клопотання та посилається на наявність в матеріалах справи протоколу допиту ОСОБА_17 та відсутність в ньому даних, на які посилається прокурор.

Представник потерпілих ОСОБА_13 проти задоволення клопотання прокурора заперечив повністю, вказавши при цьому, що ОСОБА_17 допитувався на досудовому слідстві та його показання не мають жодного відношення до розгляду справи.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також підсудні клопотання прокурора підтримали повністю.

Заслухавши доводи прокурора, який клопотання підтримав, потерпілого, представників потерпілих, які проти задоволення клопотання заперечили, захисників та підсудних, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Згідно ст.281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотним порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Органами досудового слідства ОСОБА_15 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч. 4 КК України.

ОСОБА_16 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що вона, своїми умисними діями, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, вчинила злочин, передбачений ст. 190 ч. 4 КК України.

Окрім того, ОСОБА_16 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що вона, своїми умисними діями, які виразились у складанні завідомо неправдивого офіційного документу, вчинила службове підроблення, тобто злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

Слід зазначити, що суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» N 8 від 24 жовтня 2003 року, судам необхідно додержуватись вимог статей 21 і 22 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до яких особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину. Згідно з п.3 ч. 2 ст. 370 КПК України, істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень. Зокрема, вони підлягають обов'язковому скасуванню тоді, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

З урахуванням зазначених вимог законодавства, орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов'язаний був належним чином встановити всі фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування, встановити умисел та корисливий мотив у підсудних та забезпечити дотримання їх прав при проведення досудового слідства.

Згідно ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам.

Прокурор стверджує, що 31 січня 2011 року слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_15 за фактом заволодіння майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

Отже, в даному випадку прокурором наведені доводи, що свідчать про наявність обставин, які підлягають обов'язковому з'ясуванню та які свідчать про наявність істотних порушень чинного законодавства при провадженні досудового слідства, зокрема, яке регламентує право на захист, оскільки свідчать про зібрання у справі виключно доказів обвинувачення та відмову на досудовому слідстві у перевірці доводів сторони захисту, а також перекладення на обвинувачених обов'язку доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.

Суд, в судовому засіданні, позбавлений можливості з дотриманням процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, оскільки у справі належить здійснити цілий комплекс оперативно-розшукових та слідчих дій, що суперечить процесуальній природі судового розгляду.

За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу, приходить до висновку, що направлення кримінальної справи на додаткове розслідування забезпечить дотримання принципу повноти та об'єктивності розгляду справи, забезпечить дотримання прав як підсудних, так і потерпілих, а також спрямоване на забезпечення дотримання Конституційного права підсудних на захист.

Підстав для зміни підсудним міри запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки обраний запобіжний захід в повній мірі забезпечує належну поведінку підсудних.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,129 Конституції України, ст.16-1, 22, 64, 273, 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 та ст. 366 ч. 1 КК України, - направити прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., - тримання під вартою - залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 - підписку про невиїзд з місця постійного проживання - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя ОСОБА_18