ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. | № 14/77 (14/190) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація", м.Макіївка Донецької області |
на постанову | Луганського апеляційного господарсько го суду від 18.07.2006 р. |
у справі | №14/77(14/190) |
господарського суду | Луганської області |
за позовом | Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація", м.Макіївка Донецької області |
до | ТОВ "Брянковський рудоремонтний завод", м.Брянка Луганської області |
про | стягнення 21 000,68 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.06.2006 р. у справі №14/77(14/190) (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. (судді: Журавльова Л.І., Бородіна Л.І., Якушенко Р.Є.), у задоволенні позову Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація" до ТОВ "Брянковський рудоремонтний завод" про стягнення 21 000,68 грн. невикористаної суми попередньої оплати та пені відмовлено.
У касаційній скарзі Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація" (далі —Державне підприємство) просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р., рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2006 р. у справі №14/77(14/190), прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ "Брянковський рудоремонтний завод" невикористаної суми попередньої оплати —6 474,00 грн., пені в сумі 563,91 грн., посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 173, 174, 193, 202, 203, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 536, 546, 550, 599, 610, 611, 624 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, позивач (який є неприбутковою організацією, єдиним джерелом фінансування якої є кошти Державного бюджету) звернувся з позовом про повернення невикористаних бюджетних коштів, перерахованих як попередня оплата за договором від 24.11.2005 р. №1654/05, умови якого щодо поставки товару протягом місяця з дня надходження бюджетних коштів відповідачем не виконано (і товар в повному обсязі не поставлено до теперішнього часу); по-друге, штрафні санкції (пеня) підлягають стягненню на підставі п. 9.2 договору та наказу Міністерства фінансів України від 06.04.1998 р. №83 "Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів".
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
24.11.2005 р. між Державним підприємством "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація" та ТОВ "Брянковський рудоремонтний завод" укладено договір №1654/05, згідно якого продавець —ТОВ "Брянковський рудоремонтний завод" зобов'язався поставити, а покупець —Державне підприємство прийняти та оплатити колосники, зазначені у специфікації на суму 20 508,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 3 418,00 грн.
Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний впродовж одного місяця з дня надходження бюджетних коштів на його розрахунковий рахунок, поставити товар.
Згідно з п. 6.3 поставка товару одержувачу здійснюється на підставі заявки покупця відповідно специфікації до договору.
На підставі пред'явленого відповідачем рахунку-фактури від 06.12.2005 р. №СФ-6/12-2 на суму 20 508,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 3 418,00 грн., позивач платіжним дорученням від 23.12.2005 р. №2909 перерахував відповідачу 20 508,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість.
Згідно з накладними від 27.02.2006 р. №РН-163 позивач отримав від відповідача товар на суму 2 490,00 грн., від 16.03.2006 р. №РН-182 —на суму 6 450,00 грн., від 16.03.2006 р. №РН-186 —на суму 2 214,00 грн., від 16.03.2006 р. №РН-185 —на суму 2 880,00 грн., усього —на 14 034,00 грн.
У зв'язку з тим, що товар своєчасно поставлено не було, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 20 508,00 грн. перерахованої передоплати та 492,68 грн. пені за порушення строків поставки за договором від 24.11.2005 р. №1654/05.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 21 000,68 грн. попередньої оплати та пені за договором від 24.11.2005 р. №1654/05, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, договором від 24.11.2005 р. №1654/05 сторони не передбачили обов'язок відповідача у випадку прострочення поставки товару повернути суму передоплати; по-друге, позивач із заявою про відмову від прийняття виконання за даним договором відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України до відповідача і до суду не звертався, у зв'язку з чим договір повинен виконуватися в частині оплати товару; по-третє, у пункті 9.2 договору сторони не погодили штрафні санкції, оскільки не оговорили конкретну суму, від якої слід нараховувати штрафну санкцію —пеню.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт перерахування позивачем згідно з умовами п. 5.1 договору від 24.11.2005 р. №1654/05 на розрахунковий рахунок відповідача бюджетних коштів у розмірі 20 508,00 грн. як стовідсоткової попередньої оплати за товар, який відповідач був зобов'язаний поставити впродовж одного місяця з дня надходження бюджетних коштів на його розрахунковий рахунок (п. 6.1 договору).
Господарськими судами встановлено також факт часткового виконання зобов'язань з поставки товару згідно з умовами вищевказаного договору —лише на суму 14 034,00 грн. (що підтверджено наданим актом звірки розрахунків за договором від 24.11.2005 р. №1654/05 за період із 24.11.2005 р. по 01.06.2006 р. —а.с. 55).
Відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на неможливість односторонності відмови від зобов'язання оплатити товар зі сторони позивача згідно з вимогами ст. 525 Цивільного кодексу України, господарські суди не взяли до уваги, що за договором від 24.11.2005 р. №1654/05 у сторін виникли взаємні зобов'язання: у позивача —оплатити товар, а у відповідача —поставити та передати у власність позивача товар протягом одного місяця з дня надходження бюджетних коштів (п.п. 1.1, 6.1 договору), який відповідачем виконано не було.
Крім того, господарськими судами не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, —вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, а ч. 2 ч. 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця на свій розсуд вимагати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк.
Окрім того, слід зазначити, що апеляційний господарський суд при повторному розгляді справи не взяв до уваги, що в апеляційній скарзі позивач просив прийняти рішення про стягнення лише невикористаної суми попередньої оплати —6 474,00 грн. і пені в сумі 563,91 грн., і повторно розглянув вимоги про стягнення 20 508,00 грн. перерахованої попередньої оплати за договором.
Що стосується стягнення пені за порушення строків поставки, слід зазначити, що господарські суди, обмежившись посиланням на неузгодження сторонами штрафної санкції, не надали будь-якої оцінки умовам п. 9.2 договору щодо сплати постачальником пені за порушення строків поставки товару у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України з дня надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.1997 р. №703 "Про стан використання бюджетних і позабюджетних коштів у 1996 році та I кварталі 1997 р. Міністерством вугільної промисловості, Міністерством соціального захисту населення, Міністерством зв'язку, Державним комітетом по геології і використанню надр" та наказу Міністерства фінансів України від 06.04.1998 р. №83 "Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів".
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація" задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. та рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2006 р. у справі №14/77(14/190) скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна