Справа № 2-959/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 Глибоцький районний суд Чернiвецької областi

в складi: головуючого судді Григорчака Ю.П.

секретаря судового засідання Майщук С.В.                                                  

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу, вказавши в позові, що 25 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав від нього в якості позики грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов’язався повернути протягом шести місяців, про що ОСОБА_2 написана відповідна розписка. Відповідач до цього часу свої зобов’язання не виконав. З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, індексу інфляції за період з 25 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2011 року в розмірі 6 907 доларів США та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в своїх поясненнях підтвердив обставини, які вкладені в позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Вiдповiдач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, надали свої пояснення, в яких факту отримання грошей в сумі 5000 доларів не заперечують, однак вказують на те, що відповідачем 25 квітня 2009 року було надано позивачу в рахунок погашення боргу корм для свиней на суму 5000 доларів США, а також вказують, що позивач невірно підрахував індекс інфляції та три відсотка річних від позиченої суми, а тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що вони тривалий час знайомі, як з ОСОБА_2, так і з ОСОБА_1 Їм відомо, що сторони по справі в процесі здійснення підприємницької діяльності неодноразово укладали між собою усні договори щодо поставки товарів, зокрема корму, та надання послуг. В квітні 2009 року ОСОБА_2 звертався до них з проханням позичити йому грошові кошти в сумі 5000 доларів США, пояснюючи це тим, що вказані гроші він повинен повернути в якості боргу ОСОБА_1 Грошові кошти ОСОБА_2 вони не надали, оскільки не мали зазначеної суми. Згодом, ОСОБА_2 повідомив їх, що вже розрахувався з ОСОБА_1

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, його представника, свідків та дослiдивши матерiали справи, суд дiйшов висновку, що позовнi вимоги ОСОБА_1 пiдлягають задоволенню частково.

Так, судом встановлено. що згідно розписки від 25 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в якості позики грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США і зобов’язався повернути суму позики протягом шести місяців. Зазначений факт сторонами в судовому засіданні не заперечувався.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Як вбачається із ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згiдно ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості,такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу

При таких обставинах, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні не було доведено належними та допустимими доказами факт виконання ним зобов’язання 25 квітня 2009 року, зокрема шляхом передачі кормів та грошових коштів у сумі 4200 грн., на який він посилається, як на підставу заперечень проти вимог ОСОБА_1

Так, на підтвердження своїх заперечень проти позову, за клопотанням представника відповідача, до матеріалів справи судом долучено в якості речового доказу блокнот з особистими записами ОСОБА_2 щодо ведення ним господарської діяльності. На одному з аркушів даного блокноту мітиться запис із підписом позивача ОСОБА_1 Останній підтвердив, що даний підпис належить йому. Відповідач ОСОБА_2 в ході розгляду справи стверджував, що даний запис свідчить про те, що ОСОБА_1 ним були повернуті гроші, отримані за договором позики.

Суд критично оцінює покази ОСОБА_2, оскільки вони є непослідовними та взаємовиключними, а тому вважає їх способом захисту власних інтересів. Так, аналізуючи запис в блокноті, на який вказує відповідач, суд приходить до висновку, що він не може бути підтвердженням повернення боргу ОСОБА_2, оскільки той в своїх показах вказував на те, що більшу частину боргу він повернув позивачу кормом. Разом з тим, будь-які відомості про це в цьому записі відсутні. Крім того, аналіз інших записів в блокноті ОСОБА_2 свідчить про хронологічний порядок їх виникнення, однак, після запису, на який вказує відповідач і який, як він зазначає, вчинений 25 квітня 2009 року, містяться записи, датовані числами й місяцями, що передують 25 квітня 2009 року.

Щодо показів свідків про те, що їм відомо про повернення ОСОБА_2 боргу ОСОБА_1, то суд вважає даний доказ не допустимим, оскільки, як вбачається із змісту Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.

Крім того, факт передачі кормів в рахунок виконання зобов’язань за договором позики, на що посилається відповідач у своїх запереченнях, не може вважатись належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань, з огляду на положення ст. 1049 ЦК України.

Щодо позовних вимог в частині сплати 3% річних від суми боргу, то суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки розрахунок такої суми повинен проводитись, починаючи з моменту прострочення боржником виконання зобов’язання, тобто з 26 квітня 2009 року, що відповідатиме положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, сума трьох процентів річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2009 року по 1 жовтня 2011 року складає 2973,15 грн.

Разом з тим, аналізуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 інфляційних, суд приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки грошове зобов’язання виражене в іноземній валюті, а не в національній валюті.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На пiдставi викладеного, ст.ст. 526, 610-612, 614, 624, 625, 1046-1047, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, суму боргу в розмірі 39900 гривень (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень, три проценти річних від простроченої суми 2973 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) гривні 15 копійок, а всього 42873 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 15 копійок, а також судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 73 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду в Чернівецькій області через Глибокий районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

CУДДЯ