18.10.2012

Справа № 2-322-2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді –ДЕРУНЕЦЬ О.А.

при секретарі —ОСОБА_1

за участю прокурорів - ШКРЬОБКИ О.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф, комунального закладу «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», Черкаської обласної ради, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину ( договору) недійсним, а саме трудової угоди укладеної у 2011 році, угода без дати та числа,між КП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер»в особі головного лікаря ОСОБА_5 з одного боку та адвокатом ОСОБА_4 на надання юридичної допомоги та угоду від 25.01.2012 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на надання правової допомоги, а саме представляти інтереси ОСОБА_7 в справі окремого провадження,- вказуючи, що адвокат ОСОБА_4 переслідує її та її сім’ю з 2005 року став розшукувати її справи та представляти інтереси на стороні відповідача. В судових засідання погрожує фізичною розправою, вбивством, ображає непристойними словами, надає правову допомогу ії дочки ОСОБА_8., яка подала позов до суду про визнання ОСОБА_3 ОСОБА_4 влазить в уси справи, де стороною є вона, ОСОБА_3 Участь адвоката ОСОБА_4 по справах прямо зачипає ії інтереси, а тому вона звернулась зі скаргою до начальника управління охорони здоров’я ОСОБА_9 який її повідомив, що доручення не видавав. Позивачка наполягає на визнанні недійсним даної трудової угоди, тому що його дії потягли, на її думку, тяжкі наслідки і вона має намір оскаржити всі попередні рішення, в яких приймав участь відповідач ОСОБА_4 саме за цією угодою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представники заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф ОСОБА_10 заявлені позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що Головне управління не є стороною правочину і не є зацікавленою особою. Головне управління є структурним підрозділом обласної державної адміністрації підзвітним і підконтрольним голові обласної державної адміністрації та Міністерству охорони здоров’я України. Постільки вони з адвокатом договору не укладали просила в позові позивачу відмовити.

Представник відповідача КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер»ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що на даний час договір на надання юридичної допомоги КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер»адвокатом ОСОБА_4 розірваний. Він особисто, як фізична особа уклав даний договір з адвокатом на надання йому юридичної допомоги постільки вони є відповідачами по справі як фізичні особи.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, просив в позові відмовити та пояснив, що він направив листа до КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер»про розірвання договору на надання юридичної допомоги юридичній особі.. Він представляє інтереси лише фізичних осіб, що не заборонено законом.

Оспорена трудова угода за обопільною згодою сторін була

розірвана, а тому на час подачі в суд позовної заяви і на час розгляду

справи по суті не існує предмету спору.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У 2011 році між КП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер»в особі головного лікаря ОСОБА_5 з одного боку та адвокатом ОСОБА_4 укладено трудову угоду на надання юридичної допомоги та угоду від 25.01.2012 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_4на надання правової допомоги, а саме представляти інтереси ОСОБА_7 в справі окремого провадження.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4, в зв»язку зі змінами до Податкового Кодексу України, 28.12.2011 року на ім»я головного лікаря Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру направив лист в якому повідомив про розірвання з ним договору на надання юридичної допомоги юридичній особі - Черкаському обласному психоневрологічному диспансеру. В подальшому правова допомога буде надаватись лікарям ЧОПНД як фізичним особам. Хоча оспорена трудова угода за обопільною згодою сторін була

розірвана 28.12.11 року, і на думку відповідача ОСОБА_4 не існує предмету спору, позивачка наполягає на визнанні недійсним даних право чинів, а самє трудової угод та угоди на надання правової допомоги, тому що на ії думку, виконання дій укладенних правочинів , потягли, тяжкі наслідки і вона має намір оскаржити всі попередні рішення, в яких приймав участь відповідач ОСОБА_4 саме за ціма право чинами (угодами).

Статею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції, чинній на момент укладення договору від 06.09.2010р..), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.(ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч.З ст.215 ЦК України).

Позивач посилається на те, що договір є фіктивним та правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою.

Відповідно до ст.. 232 ЦК України, правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною визнається судом недійсним.

Для визнання даного правочину недійсним необхідно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою і виникнення внаслідок цього несприятливих наслідків для довірителя.

Згідно з ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

За змістом ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов»язків, тобто «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не наведено жодного доказу зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, чи те, що даний договір вчинений без створення правових наслідків. Як пояснили в судовому засіданні сторони, відповідач ОСОБА_4 надавав юридичну допомогу відповідачам в судовому засіданні.

Суду не надано доказів, що хоча б одна з сторін оспорюваного правочину не мала повний обсяг цивільної дієздатності, відсутність обмеження сторони у дієздатності, а також відсутність обмеження представників сторін у представництві. Це свідчить про те, що волевиявлення сторін при укладенні оспорюваного правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Судом також не було встановлено порушення прав ОСОБА_3, внаслідок укладення оскаржуваних угод, стороною яких вона не є.

Крім того, згідно ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку укладення угоди про надання правової допомоги між ОСОБА_4 та комунальним закладом «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», та укладеної угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на надання правової допомоги, а саме представляти інтереси ОСОБА_7 в справі окремого провадження, ніяким чином не порушує законних прав та інтересів ОСОБА_3

Відповідно до ст.12 ЦПК України, особа яка бере участь у справі має право на правову допомогу яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права.

Суд вважає, що укладеною трудовою угодою про надання юридичної допомоги від 2011 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_7 та витяг про надання правової допомоги від 25.01.2012 року за заявою ОСОБА_7 про визнання недієздатною ОСОБА_3 ніяким чином не порушені права позивача.

Крім того, відповідачем надано лист, в якому він зазначив про розірвання оспорюваних позивачкою угод на надання юридичної допомоги юридичній особі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215 ,218 ЦПК України, ст.З, 203, 207, 232, 234 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління охорони здоров»я та медицини катастроф, комунального закладу «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк.

ГОЛОВУЮЧИЙ: