Справа № 11-745/06 Головуючий у 1 інстанції Ільченко О.І.
Категорія ст. 289 ч. 2 КК Доповідач Навозенко Л. С
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого Навозенко Л. С суддів Григор'євої В. Ф., Кузюри М. М. з участю прокурора Томілка М. П. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з середньою освітою, нежонатий, на утриманні має малолітню дитину, не працюючий, раніше неодноразово судимий, останній раз 27 вересня 2004 року за ст. ст. 15, 289 ч. 1, 15, 185 ч. 1, 70, 70 ч. 4, 75 КК України до 5 років позбавлення волі, -
засуджений за ст. ст. 15 ч. 2, 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна..
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком від 27 вересня 2004 року остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
З засудженого ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 - 150 грн., потерпілого ОСОБА_2 - 672 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.
З засудженого ОСОБА_1 стягнуто 91 грн. 80 коп. судових витрат.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 9 лютого 2006 року близько 24 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в мст. Ладан Прилуцького району біля будинку АДРЕСА_1, повторно з метою незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21063, що належить ОСОБА_3, розбив вітрове скло, проник в салон автомобіля та намагався завести автомобіль, але свої дії не довів до кінця, з незалежних від нього причин.
Після цього засуджений направився до наступного автомобіля марки ВАЗ-2101, який належить ОСОБА_4, та знаходився біля будинку АДРЕСА_2, проник в салон та намагався незаконно заволодіти автомобілем, але зробити це не зміг з незалежних від нього причин.
Потому ОСОБА_1 направився до третього автомобіля, який знаходився біля будинку АДРЕСА_2 марки ЗАЗ 11022 „Таврія", та належить ОСОБА_2, розбивши скло в дверцятах проник в салон автомобіля, де намагався завести двигун, але зробити цього не зміг з незалежних від нього причин.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити йому міру покарання, врахувати, що в нього сім'я, неповнолітня дитина і він один заробляв на прожиток своїй родині.
Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду змінити, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.
Міра покарання засудженому ОСОБА_1у призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, того що він раніше судимий, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд при призначенні покарання врахував всі пом'якшуючи обставини в тому числі і ті на які є посилання в апеляції засудженого.
Вивчивши справу в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що судом в порушення вимоги ст.93 КПК України - не вирішене питання на чию користь необхідно стягнути судові витрати по справі. За таких обставин колегія судців вважає за необхідне запропонувати суду в порядку ст. ст. 409 - 411 КПК України вирішити це питання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
У відповідності зі ст. ст. 409 - 411 КПК України запропонувати суду вирішити питання про судові витрати.