Дата документу 22.03.2012 Справа № 2-4728/11

Провадження № 2/1622/816/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2012 року суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 21.07.2011 року звернулася до суду з позовом до Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1, працювала на посаді провідного інженера-технолога в Полтавському відділення Українського державного геологорозвідувального інституту. Наказом №121-к від 20.06.2011 позивачку звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників. Станом на 20.06.2011 борг підприємства по виплаті позивачці заробітної плати становив 10232,85 грн.. Остаточний розрахунок відповідач провів із позивачкою 06.07.2011 року. Позивачка просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду.

У судове засідання позивачка не з»явилася, направивши до суду заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не повідомив про причини своєї неявки.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного інженера-технолога в Полтавському відділення Українського державного геологорозвідувального інституту.

Наказом №121-к від 20.06.2011 позивачку звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до розрахункового листа, наданого бухгалтерією, станом на 20.06.2011 борг підприємства становить 10232,85 грн..

Після звільнення відповідачем на картковий рахунок позивачки 4405 3517 6910 3987 перераховано: 21.06.2011 - 120,00 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.), 23.06.2011 - 408,95 грн. (чотириста вісім грн. 95 коп.); 24.06.2011 - 4431,84 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять одна грн. 84 коп.) та 1131,14 грн. (одна тисяча сто тридцять одна грн. 14 коп.), а остаточний розрахунок 4090,92 грн. (чотири тисячі дев'яносто грн. 92 коп.) проведено тільки 06.07.2011 року.

Відповідно до п. 1 ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, норми якого є обов'язковими для застосування на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності і господарювання. Як зазначено в абзаці 3 п. 2.2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно з п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Тобто перед тим як визначити середній заробіток за останні два місяці, необхідно обчислити середньоденну зарплату шляхом ділення нарахованої заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. А середня місячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середню кількість робочих днів за ці два місяці ( середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді ). Середньомісячне число робочих днів, своєю чергою, розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства (п. 8 Порядку № 100 ).

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (п. 6) у випадках, коли заробітна плата або інші доходи стягуються з підприємств, установ і організацій на користь громадян за рішенням судових органів, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян ( податку з доходів фізичних осіб ) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 1285,16 грн..

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у необхідності обмежувати свою родину в необхідних речах, невиплата заробітної плати призвела до необхідності позивача прикладати значних зусиль для організації свого життя, яку він оцінює в 10000,00 грн..

За ст. 23 ч.2 ЦК України моральна шкода полягає:

1.          У фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я;

2.          У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів;

3.          У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4.          У приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.23 ч.3 та ч.4 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1000,00 грн..

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", ст.ст. 2-6, 8, 10, 11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1285,16 грн. та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн., всього –1285,16 грн..

Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту на користь держави державне мито в сумі 51,00 грн. та 17,00 грн., всього –68,00 грн., а також витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяОСОБА_2