справа № 2/0544/2075/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2012 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді - Дубановської І.Д.
при секретарі - Фіщенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов”янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах”” про примусове виконання обов”язку, відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
До Слов”янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ПАТ КБ «Приватбанк»з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до кредитного договору № DN81AR18900171 від 14.02.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 123794,00 грн. на термін до 13.02.2015 року, належним чином зобов»язання не було виконане, відповідно до чого станом на 28.07.2011 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 227655,00 грн. ОСОБА_1 звернувся з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ “Приватбанк”, ПрАТ“Страхова компанія “Інгосстрах””про примусове виконання обов”язку, відшкодування шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 лютого 2008 року між ним та ПрАТ СК “Інгосстрах” був укладений договір страхування наземного транспорту № DN81AR18900171. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем SKODA Octavia Tour 1.6і, державними номерними знаками АН 7380 СР Зазначений автомобіль належить йому на праві приватної власності. Відповідно до п. 7 зазначеного договору одним з страхових випадків визнається “НЗ”незаконне заволодіння ТЗ (угон). 04 травня 2009 року СВ Краматорського MB УМВС України було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України - незаконне заволодіння 24 квітня 2009 року невідомою особою - автомобіля SKODA Octavia Tour І.6і, державний номер НОМЕР_1. 11.11.2009 року на підставі ст. 206 п. 3 КПК України, провадження по справі було зупинено. Ним було повідомлено страхову компанію про настання страхового випадку і за результатами був складений сраховий акт № И-1633 від 16.03.2010 року. За цим актом відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити страхове відшкодування у розмірі 104000,00 гривень. За умовами договору страхування йому було виплачено 30% страхового відшкодування у розмірі 31200,00 гривень, залишок страхової суми відповідач зобов'язався виплатити після закінчення або зупинення досудового слідства. Страхове відшкодування у розмірі 31200,00 гривен відповідно до п. 4.1 страхового акту № И-1633 від 16.03.2010 року перераховане ПАТ КБ “Приватбанк”у рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором DN81AR18900171, укладеним між ним та ПАТ КБ “Приватбанк”. 28.09.2010 року ПрАТ СК “Інгосстрах”був складений страховий акт № И-6562, відповідно до якого було прийняте рішення про відмову у виплаті йому страхового відшкодування та повернення ПрАТ СК “Інгосстрах”раніше виплаченого відшкодування у розмірі 31200,00 грн. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, згідно зазначеного акту, послугувало те що 18.03.2008 року належний ОСОБА_1 автомобіль був ушкоджений внаслідок ДТП, ПрАТ СК “Інгосстрах” було виплачене страхове відшкодування у розмірі 93875,90 гривень. Відповідно до п.15.22 Договору страхування № DN81AR18900171 йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, так як при отриманні страхового відшкодування та подальшої дії цього договору відремонтований ТЗ повинен був бути наданий для огляду страховому агенту. Відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 вважає незаконною, необгрунтованою, такою, що суперечить п. 15.22 Договору страхування № DN81AR18900171 та іншим нормам матеріального права. Страхові випадки 18.03.2008 року та 24.04.2009 року відрізняються один від одного,та відшкодування вираховується за різними принципами. Відмова в виплаті страхового відшкодування, викладена у страховому акті № И-6562 від 28.09.2010 року є фактично односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, що є порушенням норм діючого законодавства. Також вважає, що одностороння відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є підставою для вимоги, відповідно до п. 13.1.3 Договору про стягнення з відповідача на його користь пені у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення. Прострочення виплати страхового відшкодування складає 719 днів - з 11.11.2009 року по 01.11.2011 року, де 11.11.2009 року є дата зупинення кримінальної справи. Загальна сума страхового відшкодування становить 104000,00 грн. Відповідачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 31200,00 грн., при припиненні кримінальної справи відповідач повинен був виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 72800,00 грн (104000-31200). Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5234,32 гривень (72800 гривень х 0,01% х 719 днів). Відповідно до чого він звернувся до суду та просить стягнути з ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”на його користь неотриманну суму страхового відшкодування у розмірі 72800 гривень та пеня у розмірі 5234,32 гривень, що загалом становить 78034,32 гривні, та перерахувати відповідачу ПАТ КБ “Приватбанк”у рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Ухвалою суду від 21.05.2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»було виключено з переліку сторін по справі, за клопотанням ПАТ КБ «Приватбанк»,оскільки ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” було перераховано на їх користь суму у розмірі 31200,00 грн, що здійснило погашення кредитного договору за відсотками та пенею.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з”явився про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру та договору на представництво інтересів у суді наполягала на задоволенні позовних вимог,зазначивши доводи аналогічні наведеним у позовній заяві.
У судове засіданні представник відповідача ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 26.05.2010 року №2368-О, заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки страховою компанією було здійснено виплати відповідно до умов договору страхування.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, що 14 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” був укладений договір страхування наземного транспорту № DN81AR18900171. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем SKODA Octavia Tour 1.6і, з державними номерними знаками АН 7380 СР(а.с.29-30).
24 квітня 2009 року було здійснено угон автомобіля Octavia Tour 1.6і, з державними номерними знаками АН 7380 СР.
04 травня 2009 року СВ Краматорського MB УМВС України було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч. З КК України - незаконне заволодіння 24 квітня 2009 року невідомою особою належним ОСОБА_1 на праві приватної власності ТЗ - автомобілем SKODA Octavia Tour 1.6і, державний номер НОМЕР_1, кримінальна справа № 40-52918(а.с.48)
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування”страховий випадок —це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Так, згідно п.7 договору страхування страховим випадком визнаються “ДТП” пошкодження ТЗ внаслідок ДТП за його участю, “НЗ” незаконне заволодіння ТЗ (угон), “ПДТО” пошкодження ТЗ внаслідок протиправних дій третіх осіб, “СЛ” пошкодження ТЗ внаслідок стихійних явищ, падіння предметів, нападу тварин, “ПВС”пошкодження ТЗ внаслідок пожежі, вибуху, самозаймання.
Згідно умов договору п.15.16 у разі незаконного заволодіння ТЗ, виплата страхового відшкодування здійснюється наступним чином, при порушенні кримінальної справи виплата здійснюється у розмірі 30% страхового відшкодування, а решта страхового відшкодування виплачується після закінчення або зупинення досудового слідства по кримінальні справі.
Так, відповідно до умов договору відповідачем ОСОБА_1 було надано всі відповідні документи для виплати страхового відшкодування внаслідок угону автомобіля. В результаті чого був складений страховий акт № И-1633 від 16.03.2010 року(а.с.27-28). За цим актом відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 117000,00 грн.*100% - 13000,00 грн. = 104000,00 гривень, де 13000,00 гривень становить безумовна франшиза, тобто було виплачено відшкодування у розмірі 31200,00 гривень, залишок страхової суми відповідач зобов'язався виплатити після закінчення або зупинення досудового слідства.
Страхове відшкодування у розмірі 31200,00 гривен відповідно до п. 4.1 страхового акту № И-1633 від 16.03.2010 року перераховане ПАТ КБ “Приватбанк” у рахунок погашення зо6ов'язань за кредитним договором DN81AR18900171, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк”(а.с.7-11).
Згідно листа наданого СО Краматоського ГО ГУМВС України в Донецькій області 11.11.2009 року на підставі ст. 206 п. З КПК України провадження по справі було зупинено(а.с.49).
28.09.2010 року ПРАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”був складений страховий акт № И-6562, відповідно до п.п.3.5, 4.1, 4.2 якого було прийняте рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування та повернення раніше виплаченого відшкодування у розмірі 31200,00 гривен(а.с.31).
ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”посилався на п. 15.22 Договору страхування, в якому зазначено, що після отримання страхового відшкодування і подальшої дії цього Договору відремонтований ТЗ повинен бути наданий для огляду Страховому агенту, інакше при наступному страховому випадку з цим ТЗ, пошкодження, аналогічні попереднім, відшкодуванню не підлягають.
Страховий випадок, який стався 18 березня 2008 року є страховим випадком класифікованим відповідно до п. 7 Договору страхування як “ДТП”пошкодження ТЗ внаслідок ДТП за його участю.
Страховий випадок, який стався 24 квітня 2009 року є страховим випадком - угоном транспортного засобу, класифікований відповідно до п. 7 Договору страхування як “НЗ”незаконне заволодіння ТЗ (угон).
Як зазначає позивач ОСОБА_1 страховою компанією було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, викладеного у страховому акті № И-6562 від 28.09.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 991 ЦК України, ст. 26 ЗУ «Про страхування»рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова має бути направлена страхувальнику у строк, визначений законом або договором.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду та протягом всього часу розгляду справи не було надано документу про відмову здійснити страховику виплати у письмовій формі ПрАТ“Страхова компанія “Інгосстрах”, або звернення позивача до ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” з приводу повідомлення про відмову здійснити страховику виплати у письмовій формі.
У відповідності до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вимоги ОСОБА_1 про визнання відмови страховика ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” у виплаті йому страхової виплати, викладеної у страховому акті №И-6562 від 28.09.2010 року незаконної та необґрунтованої, не мають свого підтвердження, а отже не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування страхового акту №И-6562 від 28.09.2010 року укладеного ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”, вони також не підлягають задоволенню, оскільки страховий акт це документ, що свідчить про визнання Страховиком факту страхового випадку і складається Страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається Страховиком, тобто в своєму розумінні страховий акт є доказом страхового випадку,та не є документом, що має юридичну силу, відповідно до чого не може бути скасованим.
Вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” на його користь страхове відшкодування у розмірі 72800,00грн, пені у розмірі 5234,32 грн., усього 78034,32 грн., враховуючи вищезазначене також не підлягають задоволенню, у зв»язку з необґрунтованістю.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного й керуючись ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 10,11,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст. ст.988,991 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах””про примусове виконання обов”язку, відшкодування шкоди –відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду ОСОБА_5