Справа № 0909/3060/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2012 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Чернової О.А.
позивачів ОСОБА_1 ,ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Коломийської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про визнання дубліката договору купівлі-продажу недійсним, анулювання свідоцтв про право на спадщину по закону , додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом, зобов’язання Коломийську міську державну нотаріальну контору видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом та змінити реєстрацію права власності на спадкове майно в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»,-
в с т а н о в и в:
позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернулися до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що 03.04.1995 року в спірній квартирі АДРЕСА_1 трагічно загинув ОСОБА_7 (далі-Павлюк С.В.), який був сином позивача ОСОБА_1 та рідним братом інших позивачів. При житті ОСОБА_7 набув право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу цієї квартири від 01.03.1994 року №Д-302, нотаріально посвідченого в Коломийській міській державній нотаріальній конторі. Після відкриття спадщини на вказану квартиру спадкоємцями І-ї черги спадкування за законом були батьки померлого ОСОБА_7 – позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (далі-Павлюк І.М.), а також дружина та син померлого – відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4С, який на час відкриття спадщини був малолітнім. Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 подали заяву про прийняття спадщини, в якій вказали, що, крім них, спадкоємцями є відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 Одночасно батьки померлого пред’явили нотаріусу оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_7, оригінал вказаного договору купівлі-продажу від 01.03.1994 року та оригінали інших документів. Оригінали вказаних документів в нотаріуса не залишали, оскільки до спливу шестимісячного строку після смерті спадкодавця в цьому не було необхідності. Оригіналів документів, які стосуються спірної квартири, у відповідачки ОСОБА_9 не було і не могло бути, оскільки вона в серпні 1993 року фактично припинила шлюбні відносини з померлим і проживала в своїх батьків в м.Коломиї, по вул.Богуна,10/22, де була зареєстрована з народження. Заява відповідачки ОСОБА_9 про прийняття нею спадщини була подана нею до відповідної нотконтори 10.04.1995 року і була написана від руки. 21.08.1995 року відповідачка ОСОБА_9 подала нотаріусу заяву про те, що вона має намір звертатися до суду про визнання права власності на спадкове майно, однак, з яких підстав не вказано, і така заява є в матеріалах відповідної спадкової справи. Державним нотаріусом було видано відповідачці ОСОБА_9 дублікат договору купівлі-продажу спірної квартири від 01.03.1994 року, що, на думку позивачів, є нехтування оригіналом вказаного договору. Також позивачі вважають, що в спадковій справі №61/95 підроблено деякі документи, а саме: міститься друкована заява позивача ОСОБА_1 замість заяви, написаної від руки, в цій заяві відсутня адреса спадкоємця ОСОБА_8, помилково вказано «особу гр. ОСОБА_1П.» замість «ОСОБА_1Д.», дописано спадкоємців ОСОБА_9 та ОСОБА_4, а також виправлено номер спадкової справи на «61». Позивачі також зазначають, що спірна квартира придбана в результаті обміну трикімнатної квартири, що в м.Коломиї, по вул.Шопена,16/3, на трикімнатну квартиру, що в м.Коломиї, по вул.Навроцького,2/8, з доплатою. За цю доплату і була придбана спірна квартира. Позивачі вважають, що відповідачка ОСОБА_9 не мала права на спадкування частини спірної квартири, оскільки з березня 1995 року в провадженні Коломийського міського суду була справа за позовом ОСОБА_7 про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою ОСОБА_9 Ухвалою суду від 28.03.1995 року їм було надано термін на примирення, однак, дана справа була закрита в зв’язку зі смертю ОСОБА_7 Позивачі також зазначають, що при видачі відповідачці ОСОБА_9 оспорюваного дублікату договору купівлі-продажу нотаріусом допущено порушення ст..53 Закону України «Про нотаріат», глави 22 чинного на даний час Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст..29 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, яка діяла в 1995 році, а також такої Інструкції, чинної на даний час. Зокрема, оспорюваний дублікат договору було видано 06.12.1995 року при наявності оригіналу вказаного договору, а дублікат можна видавати лише у разі втрати або зіпсування оригіналу документа. Також позивачі вважають, що видача оспорюваного дублікату договору свідчить про відмежування їх від спадкування спірної квартири. Крім того, відповідачкою ОСОБА_9 не було вжито всіх заходів щодо збору документів, необхідних для видачі їй оспорюваного свідоцтва про право на спадщину. Такі неправомірні, на думку позивачів, дії нотаріуса призвели до того, що до 2010 та 2011 років їм було неможливо одержати свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру. З приводу вказаних порушень позивачі зверталися в органи прокуратури та Івано-Франківське обласне управління юстиції, в зв’язку з чим в 2010-2011 роках їм було видано оспорювані свідоцтва про право на спадщину. Однак, ці свідоцтва ґрунтуються на незаконному дублікаті договору купівлі-продажу Також позивачі зазначають, що відповідачка ОСОБА_9 діє протиправно щодо спірної квартири, а саме вона без дозволу зірвала пломби правоохоронних органів, зайняла її та разом зі своїм сином - відповідачем ОСОБА_4 зареєструвалися в цій квартирі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві, і пояснив, що необхідно визнати недійсним оспорюваний дублікат договору купівлі-продажу квартири та анулювати оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі ті, які видані йому та іншим позивачам, оскільки він не бажає щоб в майбутньому його нащадки мали проблеми через існування незаконних, на його думку, документів. Тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2В,, яка одночасно є представником позивачки ОСОБА_6, позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві, та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася. Державний нотаріус Коломийської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи без її участі. В судовому засіданні 30.08.2012 року державний нотаріус ОСОБА_10 пояснювала, що жодних порушень вимог закону та прав позивачів при видачі нею оспорюваних свідоцтв про право на спадщину допущено не було і позивачі успадкували більші частки, ніж їм належали б, якщо б відповідачка ОСОБА_9 оформила право на свою частку у спільному майні подружжя, а саме спірній квартирі.
Відповідачка ОСОБА_9 надала суду копію свого паспорта громадянки України та зазначила, що в зв’язку з одруженням вона змінила прізвище на «Ткаченко» (а.с.110). Позовні вимоги відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнали, вважають, що немає жодних підстав для задоволення позову і тому в позові слід відмовити.
Представник третьої особи – ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 19.06.2007 року ОКП «Коломийське МБТІ» видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру (а.с.33). Те, що в цьому витязі підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу №Д-302 від 01.03.1994 року, а не дублікат цього договору, який був виданий 06.12.1995 року, вважає помилкою. Крім того, ОКП «Коломийське МБТІ» 03.11.2010 року видано інший витяг з реєстру прав власності на спірну квартиру, в якому підставою виникнення права власності вказано вже дублікат договору купівлі-продажу №1-8907 від 06.12.1995 року (а.с.148).
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, перевіривши матеріали справи і оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Із копії договору купівлі-продажу квартири від 01.03.1994 року, посвідченого держаним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №Д-302, вбачається, що ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_7 купив квартиру №1, що знаходиться в м.Коломиї, по вул.Павлика,10 (п.1 договору (а.с.12)).
Судом встановлено, що 24.09.1988 року між ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище – Турянська) укладено шлюб, який зареєстровано міським відділом ЗАГС в м.Коломия, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №434, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.134).
Із копії свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_4 вбачається, що він народився 14.07.1989 року і його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с.135).
Судом також встановлено, що 03.04.1995 року ОСОБА_7 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ №025396, повторно виданого 11.05.2006 року (а.с.9).
Ухвалою суду м.Коломиї від 13.04.1995 року закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу в зв’язку зі смертю позивача (а.с.168).
Тому на час відкриття спадщини на спірну квартиру ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі, оскільки шлюб між ними розірвано не було, хоча й справа про це перебувала в провадженні Коломийського міського суду.
Покликання позивача ОСОБА_1 на те, що сторони фактично розірвали шлюбні відносини не має жодного юридичного значення і не заслуговують на увагу.
Таким чином, відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 як дружина і син спадкодавця відносились згідно положень ч.1 ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року) до першої черги спадкоємців за законом.
Як вбачається із копії заяви №76, яка є в матеріалах спадкової справи №61/95 10.04.1995 року відповідачка ОСОБА_9, яка одночасно діяла в інтересах малолітнього сина – відповідача ОСОБА_4, звернулася до Коломийської державної нотконтори про прийняття спадщини (а.с.128).
Судом встановлено, що 18.10.1995 року відповідачка ОСОБА_9 звернулася до державного нотаріуса із заявою про виклик батьків її померлого чоловіка – ОСОБА_1 та ОСОБА_8, які б представили документи, необхідні для отримання нею частки спадкового майна, а саме договір купівлі-продажу спірної квартири, якого вона не має, або видати їй дублікат цього договору (а.с.130).
Судом також встановлено, що 06.12.1995 року державним нотаріусом ОСОБА_13 відповідачці видано оспорюваний дублікат договору купівлі-продажу квартири від 01.03.1994 року і такий дублікат зареєстрований в реєстрі за №1-8907 (а.с.147).
В судовому засіданні поясненнями позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 встановлено, що на період смерті ОСОБА_7 та після неї між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_9 склалися неприязні відносини. Судом також встановлено, що оригінал договору купівлі-продажу спірної квартири від 01.03.1994 року в зазначений період часу знаходився у позивача ОСОБА_1 В зв’язку з цим у відповідачки ОСОБА_9 не було і не могло бути вказаного документу. Вказані обставини також не заперечуються ніким з осіб, які беруть участь у справі. Тому суд приходить до висновку про неможливість одержання відповідачкою ОСОБА_9 від позивача ОСОБА_1 та представлення державному нотаріусу оригіналу договору купівлі-продажу спірної квартири. В зв’язку з цим відповідачка ОСОБА_9, не маючи документа про право власності її померлого чоловіка на спірну квартиру, звернулася до Коломийської державної нотаріальної контори із заявою про отримання дублікату такого документа, без якого було б неможливо оформити її права на спадкове майно як дружини спадкодавця та їх малолітнього сина.
Із копій письмових повідомлень від 21.10.1995 року та 20.11.1995 року вбачається, що державним нотаріусом ОСОБА_13 здійснювалися виклики батьків померлого (а.с.132,137).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердила те, що до видачі нею як державним нотаріусом оспорюваного дублікату договору купівлі-продажу вона двічі здійснювала виклики батьків померлого ОСОБА_7, однак, вони на ці виклики не з’являлися. Cвідок також ствердила, що факти здійснення нею викликів встановлені в процесі перевірки, яка проводилася Івано-Франківським обласним управлінням юстиції в 2010 році за звернення позивача ОСОБА_1 Факти здійснення нотаріусом викликів та неявки на ці виклики не заперечив в судовому засіданні і позивач ОСОБА_1
За таких обставин суд приходить до висновку, що державний нотаріус ОСОБА_13 до видачі оспорюваного дубліката договору купівлі-продажу спірної квартири вживала заходів щодо отримання згоди інших спадкоємців першої черги за законом, зокрема, батьків померлого, однак, не змогла отримати таку згоду з причин, незалежних від неї. Тому суд не вбачає будь-яких порушень державним нотаріусом ОСОБА_13 вимог ст.53 Закону України «Про нотаріат» при видачі відповідачці ОСОБА_9 оспорюваного дублікату договору.
Із копії оспорюваного свідоцтва про право на спадщину вбачається, що 08.12.1995 року держаним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину по закону на Ѕ (половину) спадкового майна, яке належало ОСОБА_7 В даному свідоцтві вказано, що спадкове майно складається з 19/100 частин одноповерхового жилого будинку жилою площею 110 кв.м з відповідною частиною господарських будівель та споруд, і знаходиться в м.Коломиї, по вул.Павлика,10. В цьому свідоцтві також зазначено, що Ѕ (половина) спадкового майна залишається відкритою, а також, що спадкове майно належало померлому на підставі дубліката договору купівлі-продажу від 01.03.1994 року, посвідченого Коломийською державною нотаріальною конторою 01.03.1994 року за реєстром №Д-302, і зареєстрованого в Коломийському бюро технічної інвентаризації 07.12.1995 року за №4032. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №Д-2147, номер спадкової справи - 61-95 (а.с.14).
Із копії спільної заяви позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 13.09.1995 року вбачається, що даною заявою вони звернулися до Коломийської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_8, яка була матір’ю померлого ОСОБА_7 та позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, померла 13.01.1996 року (а.с.58).
Судом також встановлено, що 15.11.2010 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою позивачу ОСОБА_1 видано оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадщини, яка складається з 1/2 частки спірної квартири. Вказане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №2874 та є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.1995 року по реєстру за №Д-2147, спадкова справа №61/95 (а.с.15).
Крім того, 18.02.2011 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як дочкам і спадкоємцям померлої ОСОБА_8 видано оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом на частини спірної квартири, що складають по 1/8 часток цього спадкового майна. Вказані свідоцтва зареєстровані в реєстрі за №387 та №385 та є додатковими до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.1995 року по реєстру за №Д-2147, спадкова справа №61/1995 (а.с.16-17).
В позовній заяві позивачі вказують, що 21.08.1995 року відповідачка ОСОБА_9 звернулася до нотаріуса із заявою про те, що вона має намір звертатися до суду про визнання права власності на спадкове майно. Дана заява дійсно є в матеріалах спадкової справи №61/95 (а.с.131). Однак, жодних подальших дій з приводу цієї заяви відповідачка не вчиняла, а тому вказана заява не має жодного юридичного значення по суті даного спору.
Покликання позивачів на незаконність виправлення в заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 13.09.1995 року номера спадкової справи на «61» та анулювання з цих підстав оспорюваних свідоцтв про право на спадщину спростовується поясненнями нотаріусів ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про те, що дана заява була подана 13.09.1995 року, тобто пізніше, ніж заява відповідачки ОСОБА_9 від 10.04.1995 року. Оскільки вказані заяви стосуються однієї спадкової справи, то на них повинен бути проставлений спільний номер. Вказані обставини також підтверджуються записами на всіх оспорюваних свідоцтвах про право на спадщину, де номер спадкової справи вказано «61/95» або «61/1995».
Також в матеріалах спадкової справи наявна заява відповідачки ОСОБА_9 від 21.12.1995 року про видачу їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя (а.с.129).
В судовому засіданні ніхто з осіб, які беруть участь у справі, не заперечив того, що вказану частку відповідачка ОСОБА_9 не оформила, не отримала на неї свідоцтва про право на спадщину і ця частка була розподілена порівну між всіма спадкоємцями першої черги за законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що видача всіх оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом на підставі оспорюваного дублікату договору купівлі-продажу спірної квартири жодним чином не порушило прав позивачів на спадкування належних кожному з них часток у спадковому майні, а саме в спірній квартирі. Крім того, позивачі у разі оформлення відповідачкою ОСОБА_9 спадкових прав на частку у спільному майні подружжя, успадкували б значно менші частки цієї квартири.
Тому позовні вимоги суд вважає необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, ч.1 ст.529 ЦК України (в ред.1963 року) та, керуючись ст.ст.213-215, 294 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Коломийської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про визнання дубліката №1-8907 договору купівлі-продажу квартири №Д-302 від 01.03.1994 року, виданого 06.12.1995 року, недійсним, анулювання свідоцтва про право на спадщину по закону, виданого Коломийською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 08.12.1995 року №Д-2147 в спадковій справі №61/95 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 ні ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_4, додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Коломийською міською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 15.11.2010 року за №2874 в спадковій справі 61/1995 на ј частку квартири АДРЕСА_2 ні ім’я ОСОБА_1, додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Коломийською міською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 18.02.2011 року за №385 та №387 в спадковій справі 61/1995 по 1/8 частці квартири №1 по вул.Павлика,10 в м.Коломиї Івано-Франківської області ні ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_6, зобов’язання Коломийську міську державну нотаріальну контору видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом та змінити реєстрацію права власності на спадкове майно в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, – протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі виготовлене 16 жовтня 2012 року
Суддя:
КалинюкО. П.