КОПІЯ
Справа №2-1223/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - Жилки О.М. , при секретарі Комендантовій І.Г., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Глушко Т.Г., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Гребінківської лінійної санітарно епідемологічної станції на Південній залізниці (далі Гребінківська СЕС) про стягнення коштів по оплаті праці та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Моторний звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача -Гребінківської лінійної санітарно-епідемологічної станції на Південній залізниці на його користь 1398 грн. 60 коп.3аборгованості за виконану роботу та 7000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що ним було укладено з відповідачем трудовий договір про надання юридичної допомоги.
В своїй заяві та в судовому засіданні позивач зазначив, що 10 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено усний трудовий договір про надання юридичної допомоги відповідно до якого, він повинен був вивчити документи та представити інтереси Гребінківської СЕС у Вищому адміністративному суді України, а відповідач оплатити роботу у розмірі 464 грн. 14 травня цього ж року, зазначив позивач, відповідач передав йому потягом документи та довіреність, згідно з якими, він, позивач, 15 травня 2007 року з'явився до вказаного вище суду, разом з тим, засідання суду не відбулося, в зв'язку з хворобою судді. Посилаючись на те, що відповідач до цього часу не виконав умови договору щодо оплати його праці, позивач просив суд стягнути з останнього на його користь 464 грн. -заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати за два місяці - 928 грн., поштові витрати у сумі 6 грн. 50 коп. та 7000 грн. моральної шкоди. В підтвердження своїх позовних вимог позивач представив суду договір про надання юридичної допомоги, квитки та посвідчення про відрядження. В обгрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що він змушений був витрачати свій час, розумові здібності та фізичні зусилля, те, що оплата праці є найважливішим, гарантованим державою правом, за відсутності якого особа позбавлена права на проживання, а відповідач не надавав йому відповіді на його листи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала повністю та пояснила, що дійсно 10 травня 2007 року між позивачем та Гребінківською СЕС був укладений договір про надання ОСОБА_1відповідачу юридичної допомоги. Разом з тим, вказала представник відповідача, позивач належним чином не виконав вказаний вище договір, оскільки, в призначений час не прибув в судове засідання Вищого адміністративного суду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обгрунтованими, разом з тим, підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 10 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання юридичних послуг відповідно до якого, позивач повинен був вивчити документи та представити інтереси Гребінківської СЕС у Вищому адміністративному суді України 15 травня 2007 року, а відповідач оплатити роботу у
-2-
розмірі 464 грн. Даний договір діяв з моменту його підписання до винесення рішення зазначеним судом.
Так, із оголошеної в судовому засіданні довіреності, виданої відповідачем позивачу вбачається, що відповідно до договору №24 від 10 травня 2007 року, відповідачем було довірено ОСОБА_1 представляти інтереси Гребінківської СЕС у Вищому адміністративному суді України з усіма правами.
Як вбачається із проїзних документів та посвідчення про відрядження, позивач 15 травня 2007 року прибув до міста Києва та знаходився в приміщенні Вищого адміністративного суду.
Із оголошеного в судовому засіданні листа керівника апарату Вищого адміністративного суду вбачається, що ОСОБА_1 15 травня 2007 року отримав відповідний дозвіл на вхід до приміщення вказаного суду, а засідання суду, в зв'язку з хворобою судді-доповідача, яке було призначено на зазначену дату, було перенесено на 5 червня 2007 року. Цього ж дня, судом було винесено відповідне рішення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом безспірно встановлено, що позивач виконав всі умови зазначеного договору, а відповідач не сплатив йому за це обумовлену договором грошову винагороду.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Разом з тим, вказаним вище договором про надання позивачем юридичних послуг не регламентовано трудові відносини з відповідачем та не обумовлювались характер та умови праці.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дані правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, не є трудовими відносинами, що регулюються законодавством про працю, а є цивільними відносинами, що випливають із договірних зобов'язань і регулюються договором або актами цивільного законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 464 грн. підлягають повністю до задоволення, а в частині стягнення 928 грн. середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати -є безпідставними.
З цих же підстав, не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди на підставі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, судом встановлено, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов зазначеного вище договору, були порушені були порушені цивільні права та інтереси позивача, а тому, останній має право на відшкодування йому відповідачем моральної шкоди.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
-3-
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу, який працює адвокатом, в зв'язку з укладенням з відповідачем зазначеного вище договору, на виконання якого він витрачав свій час, розумові здібності та фізичні зусилля, останнім завдано моральну шкоду, оскільки, винагорода, яку він отримує від виконання подібних договорів, є основним засобом його існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Враховуючи характер правовідносин, які виникли між сторонами та зазначені вище обставини, які мають істотне значення, суд, при визначенні розміру відшкодування враховує вимоги розумності та справедливості, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. в рахунок відшкодування йому моральної шкоди.
Поштові витрати у розмірі 6 грн. 50 коп. не відносяться до судових витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України, а тому, до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, ЦК України, ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Стягнути з Гребінківської лінійної санітарно епідемологічної станції на Південній залізниці на користь ОСОБА_1464 (чотириста шістдесят чотири) грн. заборгованості по заробітній платі та 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. моральної шкоди, а всього, 1964 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Крім того, стягнути з Гребінківської лінійної санітарно епідемологічної станції на Південній залізниці на користь держави 65 грн. держмита та 23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_1на користь держави 19 грн. держмита та 7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.