ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 312
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.2006 | Справа №2-14/10265-2006А |
05 вересня 2006р. Господарським судом Автономної республіки Крим у складі:
Головуючого судді Курапової З.І.
При секретарі судового засідання Капустіної І.М.
Розглянута адміністративна справа №2-14/10265-2006А
За позовом Красноперекопського міськайонного прокурора в інтересах держави в особі Красноперекопського міськрайонного центра зайнятості, м. Красноперекопськ
До відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства „Нива”, м. Красноперекопськ
Про стягнення 4020,71 грн.
У судовому засідання брали участь представники:
Від позивача – Якубенко Г.Г., за дов. Від 24.05.2006р.
Від відповідача – Попова А.М., за дов. Від 01.03.2006р.
За участю прокурора Куінджи М.О.
Сутність спору: Красноперекопський міськрайонний прокурор в інтересах держави в особі Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості звернувся у господарський суд АР Крим з позовною заявою про стягнення з відповідача несплаченої суми страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в розмірі 4020,71 грн.
У судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у засідання суду з’явився, але відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Прокурор у засіданні суду підтримав вимоги, які викладені у позові.
Провадження по справі здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства.
Позивач, прокурор відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 8.09.2005 р. N 2875-IV) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Позивач, відповідач та прокурор у засіданні суду заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Відповідно до вимог статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи позивачу та відповідачу були вручені пам’ятки про права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, висновок прокурора, суд, -
встановив:
Приватне сільськогосподарське підприємство „Нива”, м. Красноперекопськ, зареєстровано у Красноперекопському міськрайонному центрі зайнятості як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття за №11000040.
Згідно розрахункової відомості про нарахування й перерахування страхових внесків у Фонд загальнодержавного державного соціального страхування України на випадок безробіття станом на 06.05.2006р. за відповідачем виникла заборгованість у сумі 4020,71 грн., що підтверджено розрахунковою відомостью за 1 квартал 2006р. та розрахунком суми позову.
Таким чином заборгованість по сплаті страхових внесків на випадок безробіття станом на 06.05.2006р. складає 4020,71 грн.
Документів, що підтверджують погашення заборгованості відповідач не надав.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
Відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., що вступили в законну силу, у відповідності із ст. 32 Основ з моменту їхнього опублікування - 19.02.1998р.
Одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно ст. 4 Основ, є страхування на випадок безробіття.
Відносини, які виникають із загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тепер урегульовані нормами Закону України від 02.03.2000р. № 1533 -III „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуванні на випадок безробіття”, що набув законної сили, відповідно до п. 1 розділу 8 „Заключних положень” з 01.01.2001р.
До набуття законної сили зазначеного Закону, тобто до 01.01.2001р., ст. 31 Основ, відповідно до якої, строки введення загальнообов'язкового державного страхування в Україні, визначаються в законах України в окремих видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, платежі на обов'язкове державне страхування мали статус збору (обов'язкового платежу) і входили до складу загальнообов'язкових податків і зборів, визначених ст. 14 Закону України «Про систему оподатковування» (п.16 ч. 1).
Таким чином, до 01.01.2001р. порядок стягнення такого збору визначався Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 8-93 „Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”, що втратив дію у зв'язку із прийняттям Закону України № 2181 від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, що набув законної сили с 01.04.2001р., за винятком деяких норм.
Таким чином, до моменту набуття законної сили Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (до 01.01.2001), на порядок стягнення платежів на обов'язкове державне соціальне страхування, які мали статус загальнообов'язкового збору, поширювалися норми, які регулюють відносини в сфері оподатковування.
Правові, фінансові й організаційні основи загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, після 01.01.2001р. вже регулювалися нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
У чинність п. 2 розділу 8 Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони й інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а відповідно до п. 4 Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк від дня опублікування цього Закону доручено підготувати й подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.
Таким чином, з моменту набуття законної сили зазначеного Закону, тобто з 01.01.2001р. не діють норми Закону України „Про систему оподатковування” у частині, що суперечить йому, - хоча зміни у Закон України „Про систему оподатковування”, яким п. 16 ч. 1 ст. 14 виключений, внесені лише Законом України від 16.01.2003р. № 429 „Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
Отже з 01.01.2001р. страхові внески на випадок безробіття не входять у систему оподатковування й не можуть стягуватися в іншому порядку, чим передбачено Законом України № 1533- III від 02.03.2000р.
Таким чином, на порядок стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, розмір яких визначений Законом України від 11.01.2001р.№ 2213, що вступили у чинність з 02.03.2001р., „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття”, які виникли після 01.01.2001р., не поширюються норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами” й інші нормативні акти, які регулюють відносини в сфері оподатковування. Зазначені відносини врегульовані спеціальним законодавством по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Порядок нарахування внесків й їх сплати регулюється Інструкцією про порядок вирахування й сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього одержання у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженого Наказом Міністерства праці й соціальної політики України від 18.12.2000р. № 339.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України № 1533 від 02.03.2000р. „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладають на центр зайнятості АР Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, районні в містах центри зайнятості.
Згідно п.п. 2.2. п. 2 ст. 35 даного Закону роботодавець зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати страхові внески.
Частиною 1 ст. 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” і пунктом 9.1 Інструкції визначена відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати й неповну сплату страхових внесків. У випадку несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф і пеню.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня й штраф стягуються у доход Фонду зі страхувальника в безперечному порядку. Строк давнини у випадку стягнення страхових внесків, пені й фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосуються. Статтею 39 цього ж законодавчого акту передбачено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 22.06.2004р. зазначено, що центр зайнятості має право звертатися в суди з позовами про стягнення заборгованості по оплаті страхових внесків у Фонди загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття.
Заборгованість відповідача перед Фондом підтверджується розрахунковою відомістю платника.
Згідно ст. 19 Закону України „Про зайнятість населення” Державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів і недоїмок у державний бюджет фонду сприяння зайнятості населення.
У відповідності із ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний оплачувати податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3037,82 грн. обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України витрати по сплаті державного збору підлягають віднесенню на відповідача..
У засіданні суду були оголошени вступна та резолютивна частини постанови.
Постанову оформлено та підписано відповідно до вимог Кодексу Адміністративного судочинства України 07 вересня 2006 р.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 17, 18, 70, 71, 76, 86, 150, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Нива”, Красноперекопський район, с. Братське, вул. Леніна, (р/р 26001032117301 ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЗКПО 30699377) на користь Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості, м. Красноперекопськ, вул. Героїв Перекопа, 1 ( р/р 37178301900151 УКГ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708600) суму заборгованості в розмірі 4020,71 грн.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Нива”, Красноперекопський район, с. Братське, вул. Леніна, (р/р 26001032117301 ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЗКПО 30699377) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31118095600002, отримувач: державний бюджет, м. Сімферополь, у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, код ЗКПО 22301854, код платежу 22090200) 40,20 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 185-187 Кодексу Адміністративного судочинства України протягом 10 днів з дня її проголошення або з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Курапова З.І.