Справа №2-212 2007р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді: Кротінова В.О. при секретарі: Тітової О.О., Іншакової О.Г.

за участю позивача: ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2. позивачки: ОСОБА_3., її представника ОСОБА_4. представника позивачів: ОСОБА_5.

за участю представників відповідачів: ОСОБА_6.,ОСОБА_7., ОСОБА_8. розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3до ОСОБА_9, ОСОБА_10про визнання угод недійсними,   про визнання права власності на частину будівлі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання угод недійсними, та про поновлення у складі засновників.

В обгрунтування своїх вимог вказали, що 21.10.2003 року між ТОВ «Строитель» і ОСОБА_9був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ «Строитель» продав відповідачу ОСОБА_9. нерухоме майно, адміністративну будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало ТОВ «Строитель» на праві власності. Також того дня, 21.10. 2003 року був складений акт прийому-передачі об'єкту нерухомості за договором купівлі-продажу від 21.10.2003 року. 31.01.2006 року між ОСОБА_9. і ОСОБА_10. був укладений договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_9. продав ОСОБА_10. частину будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На підставі статуту ТОВ «Строитель», який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, ухвалене рішення про продаж майна відноситься до виняткової компетенції зборів засновників. Позивачі на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться у власності ТОВ «Строитель», були засновниками ТОВ «Строитель», однак вони і інші засновники не були доведені до відома про продаж будівлі. Про даний факт вони дізналися на загальних зборах 20 квітня 2006 року.

При укладенні договору купівлі-продажу будівлі (літера А-2-472,5), 21.10.2003 року були перевищені повноваження представника ТОВ «Строитель», який підписав від імені ТОВ «Строитель» договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2003 року і згідно акту прийому - передачі від 21.10.2003 року передав у власності покупця нерухоме майно, належне ТОВ «Строитель», але так діяти він не мав права. Таким чином укладення договору купівлі-продажу директором ОСОБА_11. від імені ТОВ «Строитель», здійснено з перевищенням повноважень, визначених статутом ТОВ «Строитель» в редакції від 11.02.1998 року. На загальних зборах засновників, які відбулися в квітні 2006 року позивачам було запропоновано підписати протокол, в якому значилося рішення про продаж будівлі (літера А-2-472,5), вони відмовились, не була названа ціна за яку було продано будівлю. Крім того на цих ж зборах була представлена нова редакція статуту ТОВ «Строитель» в якому не передбачалася умова, що відносить до виняткової компетенції загальних зборів засновників ухвалення рішення про відчуження майна товариства. Від підпису позивачі відмовилися.  27 червня 2006 року їм стало

відомо, що підписана нова редакція статуту ТОВ «Строитель», в якому у складі засновників вони не значаться. Але загальних зборах засновників, на якому ставилося б питання про їх виключення з складу засновників, вони участі не брали.

Просили визнати недійсними угоди купівлі-продажу адміністративної будівлі, загальною площею 472,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладених відповідно: між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строитель" та ОСОБА_9 21 жовтня 2003 року, та між ОСОБА_9та ОСОБА_10 31 січня 2006 року, та поновити їх у склад засновників.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_3. уточнили свої позовні вимоги, а саме: вони відмовились від вимоги про поновлення їх у складі засновників ТОВ "Строитель", оскільки ТОВ "Строитель" припинило свою діяльність та ліквідовано, та просять суд визнати недійсними угоди купівлі-продажу адміністративної будівлі, загальною площею 472,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладених відповідно: між ТОВ "Строитель" та ОСОБА_9. 21 жовтня 2003 року, та між ОСОБА_9. та ОСОБА_10. 31 січня 2006 року, та визнати за ОСОБА_1. право власності на 17,85 % будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3. визнати право власності на 2,2% будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі та їх представники просять задовольнити уточненні позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_6. та ОСОБА_8. у судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнали, вважають, що усі викладанні доводи відносно того, що договори є недійсними, безпідставні та не мають жодного доказу, та пояснили, що згідно статуту ТОВ "Строитель" який затверджений протоколами загальних зборів засновників №1 від 11 лютого 1998 року на момент реєстрації Товариства кожен із учасників зобов"язаний внести не менш 30% вказаного в засновницькому договорі внеску, також у п.4.5 Статуту вказано, що учасник зобов"язаний повністю внести свій внесок не пізніш 6 місяців після реєстрації товариства. Учасниками товариства є особи які повністю внесли внесок до Статутного фонду, або ті які придбали частину частки статутного фонду або отримали його у спадщину. Участнику товариства який повністю вніс свій внесок видається свідоцтво яке відноситься до категорії цінних паперів. Позивачі не надали суду ні свідоцтва чи інші докази того, що ними було внесено до Статутного фонду ТОВ "Строитель" 100% свого внеску, тобто доказів що вони були Учасниками товариства. Що стосується вимог позивачів про визнання угод недійсними пояснили, що договори купівлі- продажу укладені з додержанням усіх вимог ст. 203 ЦК України. Відносно договору купівлі-продажу від 21.10.2003 року є рішення постійно діючого третейського суду по справі № 57/03.00 згідно якого право власності на нежилу адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_9.

Представник ТОВ "Строитель"-ОСОБА_7. у судовому засіданні також не визнав позов позивачів та пояснив, що вважає вимоги позивачів не обгрунтованими, які не підлягають задоволенню. Перед укладенням договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року відбулися загальні збори засновників ТОВ "Строитель", на якому присутні учасники, що володіють 61,2% голосів. Більшістю голосів 57,6 % було ухвалене рішення продати адміністративну будівлю, належне ТОВ "Строитель". Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року директор ТОВ "Строитель" ОСОБА_11. був наділений загальними зборами належним об'ємом повноважень. На підставі викладеного, оскільки договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року законний, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_9. продав нерухоме майно ОСОБА_10.

Також у судовому засіданні був допитаний ОСОБА_12. у якості свідка який пояснив, що він також був засновником ТОВ "Строитель" і, що на загальних зборах учасників ТОВ «Строитель» ставилось питання про продаж адміністративної будівлі №30, розташованого по вул. Стадіонної в м. Донецьку про продаж будівлі йому стало відомо в 2006 році. В даний час ТОВ "Строитель" припинило свою діяльність і ліквідовано з приводу чого також були збори ТОВ.

Третя особа-приватний нотаріус Тарасова Ю.Г. у судове засідання не з'явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву с проханням слухати справу у її відсутність.

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, представників відповідачів, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_3. слід відмовити повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3звернулися до суду з позовом, як особи, що були засновниками ТОВ «Строитель» на момент укладання оспорюваних угод. Однак, позивачі не є тими суб'єктами, між якими виникли спірні правовідносини відносно укладання договорів купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року та 31 січня 2006 року. Товариство з обмеженою відповідальністю є самостійною юридичною особою, що діє на підставі Статуту. Саме Товариству, як учаснику правовідносин, належить право оспорювати у встановленому порядку договори, що є предметом позовної заяви.

Оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Строитель» та ОСОБА_9. укладено 21 жовтня 2003 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли вісп ля набрання ним сили. Відносно цивільних правовідносин, що виникли до набрання Кодексом чинності, його положення застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним сили.

Як зазначено в п. 1.2. Договору купівлі-продажу право власності на об'єкт нерухомості переходить від Продавця до покупця з 21 жовтня 2003 року.

Обґрунтовуючи недійсність зазначеного договору Позивачі посилаються на відсутність повноважень директора ТОВ «Строитель» на укладання договору, тобто на обставини, що існували на момент укладання договору, а саме на 21 жовтня 2003 року.

Суд не приймає до уваги посилання позивачів на те, що фактичний час укладання оспорюваного договору не відповідає зазначеній у ньому даті, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються будь-якими доказами.

Тому суд вважає помилковими посилання позивачів на статті 203, 215 ЦК України (набрав сили з 1 січня 2004 року) та при вирішенні позовних вимог щодо недійсності договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року керується положеннями Цивільного кодексу УССР, що діяв на момент укладання угоди.

Відповідно до статті 48 ЦК УССР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Стаття 29 ЦК УССР зазначає, що юридична особа набуває цивільні права та приймає на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у рамках прав, наданих ним за законом або статутом.

Згідно з п. 6.2. Статуту ТОВ «Строитель» до виключної компетенції зборів учасників відноситься прийняття рішення відносно продажу майна.

Згідно з витягом з протоколу зборів засновників ТОВ «Строитель», що відбулися 21 жовтня 2003 року, наявному в матеріалах справи, 21 жовтня 2003 року Збори Засновників ТОВ «Строитель», на яких були присутніми учасники, що володіють 61,2 % голосів, прийняли рішення щодо продажу адміністративного будинку, що належить ТОВ «Строитель» на праві власності згідно з свідоцтвом Фонда Держмайна від 3 лютого 1997 року № 1721. рішення прийнято 57,6 % голосів від загальної кількості.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про господарські товариства» Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Стаття 59 зазначеного Закону встановлює, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Таким чином, 21 жовтня 2003 року вищий орган ТОВ «Строитель» - Загальні Збори Учасників прийняв рішення щодо продажу об'єкту нерухомості - адміністративної будівлі, що належало товариству на праві приватної власності.

Зазначене підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_12., який пояснив, що збори з приводу продажу будівлі по вул.. Стадіонна проводилися, рішення з цього приводу приймалося.

На підставі викладеного, слід зробити висновок, що укладаючи від імені ТОВ «Строитель» договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 жовтня 2003 року директор товариства ОСОБА_11 діяв за дорученням загальних Зборів без перевищення наданих Статутом та законодавством України повноважень. Доводи позивачів про зворотнє спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання позивачів на статтю 657 ЦК України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору судом не приймаються до уваги, оскільки на час укладання договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року зазначена норма Закону не вступила в дію.

Вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 січня 2006 року, укладеному між ОСОБА_9. та ОСОБА_10. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставами недійсності угоди є недодержання під час її укладання стороною (сторонами) вимог, що встановлені частями 1-3, 5, 6 статті 203 вказаного кодексу.

Позивачі не навели, які саме вимоги статті 203 ЦК України були порушені під час укладання оспорюваного договору. Єдиною підставою недійсності зазначеного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3вважають недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 жовтня 2003 року.

Оскільки договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року є дійсним, підстави стверджувати неповноважність ОСОБА_9 розпоряджатися належним йому майном, відсутні.

Крім того, як свідчать надані КП БТІ м. Донецька документи правовою підставою реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_9. є рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Асоціація спеціалістів в аграрній сфері» від 3 листопада 2005 року. Зазначене рішення набуло законної сили, не оскаржувалося, компетентним судом на час розгляду справи не скасовано. Тобто обґрунтування відсутності права власності ОСОБА_9. на нерухоме майно недійсністю договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2003 року не містить під собою правової основи.

Позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1. права власності на частину 17,85 % будівлі за адресою: АДРЕСА_1, літ А-2 площею 472,5 кв.м., так само як позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_3. права власності на частину 2,2 % будівлі за адресою: АДРЕСА_1, літ А-2 площею 472,5 кв.м. не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги позивачі посилаються на статтю 91 ГК України, статтю 61 ЦК України, згідно з якими майно Товариства у випадку його ліквідації розподіляється між засновниками. Однак, на час проведення ліквідації ТОВ «Строитель» ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3не були його засновниками, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників про виключення позивачів із складу учасників товариства. Зазначені протоколи, як і процедура ліквідації ТОВ «Строитель» не оспорювалися.

Крім того, на момент ліквідації ТОВ «Строитель» не було власником будівлі за адресою: АДРЕСА_1, літ А-2 площею 472,5 кв.м., у зв'язку з чим зазначене майно не могло бути розподілено між засновниками Товариства.

Останнім законним власником спірного майна, як зазначено вище є ОСОБА_10., що підтверджується рішенням Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Асоціація спеціалістів в аграрній сфері» від 3 листопада 2005 року та договором купівлі-продажу від 31 січня 2006 року між ОСОБА_9. та ОСОБА_10.

Позивачі при наданні заяви про уточнення та часткову зміну предмету позову не сплатили державне мито у зв"язку з їх скрутним фінансовим становищем так просили відстрочити сплату судових витрат до закінчення розгляду справи. Суд, враховуючи скрутне фінансове становище, те що позивачі досягли пенсійного віку, вважає необхідним не стягувати з позивачів суму судового збору.

На підставі до ст. ст. 29, 48 ЦК України (у редакції 1963 року), ст.. ст. 117, 203, 215, п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 11, 59, 60, 64 Закону України «Про господарські товариства», та керуючись ст.ст. 10,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3до ОСОБА_9, ОСОБА_10про визнання недійсними угод

купівлі-продажу адміністративної будівлі, загальною площею 472,50 кв.м., розташованої за

адресою: АДРЕСА_1, укладених відповідно: між Товариством з обмеженою

відповідальністю "Строитель" та ОСОБА_9 21 жовтня 2003

року, та між ОСОБА_9та ОСОБА_10 31 січня 2006 року, та про визнання права власності на частину будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 472,50кв.м.-відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня прийняття рішення.