Справа № 22-ц-1317
Головуючий у 1 -й інстанції Собина О.І.
Категорія 11
Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
УХВАЛА
іменем України
16 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області
в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.,
суддів - Сибільової Л.О., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника відповідача - відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Шаповал С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди,
встановила:
Зазначеним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за їх безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зазначає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 887-891 ЦК України, які регулюють відносини договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, оскільки ці відносини регулюються положеннями ст. ст. 1 п. п. 12, 13; 6 ч.1; 10 ч. 4 Закону України "Про захист прав споживачів". Суд також послався на нормативний акт, який не може застосовуватись на території України.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача проти скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач свої вимоги, змінивши їх в послідуючому, мотивував тим, що він 12 травня 2005 року звернувся до відповідача з заявою про виконання проекту на газифікацію його будинку по АДРЕСА_1, була узгоджена дата виконання замовлення - 19 липня 2005 року, сплачено відповідачеві 112,06 гр. До його будинку виїхали представники відповідача, яким він висловив свої побажання щодо розміщення газових приладів і напрямів розміщення газових труб, і йому повідомили, що для виконання його побажань необхідно відбудувати між гаражем і літньою кухнею капітальну стіну, погодивши це з міськвиконкомом. Його синові, який є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок, 26 липня 2005 року міськвиконкомом було надано дозвіл на переобладнання частини гаража в літню кухню, в кінці травня 2006 року вимога відповідача була виконана, і він надав
2
відповідачеві всі документи для виготовлення проекту. Проект він отримав лише 1 листопада 2006 року, але його неможливо виконати, оскільки відповідач на проекті зазначив додаткову стіну, якої фактично немає, і за її наявності неможливо буде використовувати гараж за призначенням. Проект не враховує його побажань, а його реалізація потребує значних затрат. Він неодноразово звертався до відповідача, в тому числі і в листопаді 2006 року, з вимогою переробити проект з врахуванням його побажань або повернути сплачені кошти, але відповідач цього не зробив.
Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просив розірвати укладений з відповідачем договір, стягнути з нього 112,06 гр., сплачених за виготовлення проекту, та 50 000 000 гр. на відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що він сам виконав всі необхідні умови для виготовлення проекту відповідачем, та не довів, що проект, виданий відповідачем, не відповідає технічним вимогам та його побажанню.
Цей висновок суду узгоджується з вимогами закону та обставинами справи.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами 2 червня 2005 року був укладений договір про виготовлення проекту газифікації будинку позивача по АДРЕСА_1. 02.06.2005 року позивач сплатив відповідачеві за цю послугу 112, 06 гр., і відповідач в цей день видав позивачеві технічні умови на газопостачання його будинку.
Позивач виявив бажання, щоб газова плита та опалювальний прилад були встановлені в гаражі, який прибудований до житлового будинку і зазначений на плані присадибної ділянки літерою "Б".
При огляді житлового будинку працівником проектного відділу ВАТ "Сумигаз" було зазначено про неможливість встановлення газової плити та опалювального приладу в даному приміщенні, оскільки це буде суперечити п. 6.12 ДБН В. 2.5 - С 55, а тому було запропоновано встановити дані прилади в приміщенні кухні.
Позивач заперечував проти такого встановлення, і інспектор запропонувала надати рішення виконкому Сумської міської ради про надання дозволу на переобладнання частини гаражу в літню кухню, а також надати новий технічний паспорт на житловий будинок.
Оскільки на підставі договору дарування від 9 липня 2001 року власником земельної ділянки, на якій розміщений будинок, є син позивача ОСОБА_2 останньому рішенням міськвиконкому Сумської міської ради від 26 липня 2005 року було дозволено переобладнання частини площі гаража розміром 4,62 х 4 м під літню кухню. На виконання вимог працівників відповідача позивач надав технічні умови по газифікації та старий технічний паспорт на житловий будинок, без внесення в нього змін згідно рішення дозволу виконкому на переобладнання гаража.
Відповідачем були виконані умови договору і виготовлений проект газопостачання АДРЕСА_1. Зазначений проект позивач отримав 01.11.2006 року.
16.11.2006 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією про невідповідність проекту його бажанню і просив виконати новий проект або повернути йому сплачені ним кошти, а також замовив у іншій проектній організації виготовлення другого проекту.
Суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ЦК України.
Згідно ст. ст. 887, 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а
3
замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов"язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов"язаний додержувати вимог, що містяться у завданні, та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Позивач не надав суду доказів про те, що він звертався 12 травня 2005 року до відповідача з письмовою заявою про виконання проекту, та про те, що строк виконання замовлення -19 липня 2005 року - був узгоджений сторонами.
Його посилання на те, що працівниками товариства самовільно було внесено до проекту капітальну стіну не спростовують висновків суду, оскільки ОСОБА_1 не надав відповідачеві зміненого технічного паспорту на житловий будинок, а тому працівник, який складав проект, вимушений був при його виконанні керуватись старим технічним паспортом на будинок, в якому не зазначена літня кухня, переобладнана з частини гаража, та рішенням виконкому Сумської міської ради від 26.07.2005 року № 400.
Апелянт посилається на незаконність застосування судом при розгляді справи Положення про порядок газифікації будинків, належних громадянам на праві особистої власності на території Української РСР, затвердженого Міністерством житлово-комунального господарства України, Держпланом України та Республіканським об'єднанням «Укргаз» по газопостачанню і газифікації Мінжилкомунгоспу УРСР 28 грудня 1984 року, з врахуванням Постанови Верховної Ради України від 19 вересня 1991 року. Це посилання є безпідставним, оскільки суд послався на діючий нормативний акт, виданий відповідними органами Української РСР.
Підстав для застосування зазначеної апелянтом Постанови Верховної Ради України до цього акту немає, оскільки, по перше, це Положення не відноситься до законодавства Союзу РСР, а є нормативним актом республіканського законодавства, і, по друге, Положення діє і на сьогодні, оскільки після його прийняття інші нормативні акти, які б регулювали порядок замовлення та виготовлення проекту газифікації будинків, не приймались. Нормативні акти, на які посилається апелянт, спірні відносини не регулюють.
Суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що, на порушення вимог п.9 зазначеного Положення, після винесення рішення виконкому про переобладнання частини гаража в літню кухню, позивач не надав відповідачеві технічний паспорт на будинок з відповідними змінами, в результаті чого відповідач склав проект, який відповідав вимогам безпеки при газифікації будинку, і не було підстав для визнання його дій такими, що не відповідають умовам укладеного з позивачем договору, побажанням, які ставилась до проекту позивачем, оскільки самі вимоги позивача до цього проекту ніде письмово не були зафіксовані, і відповідач пропонував йому викласти їх в письмовому вигляді.
Заслуговує на увагу і та обставина, що зазначений відповідачем на проекті розмір кухні, де планувалось встановлення опалювальних приладів, за своїми параметрами більше відповідає дозволеним міськвиконкомом для перепланування розмірам, порівняно з проектом, виготовленим проектною організацією «Сумбудпроект», що відобразив суд в своєму рішенні. Внесення ж відповідачем до проекту додаткової капітальної стіни обумовлювалось вимогами безпеки.
Посилання апелянта на ту обставину, що відповідач, всупереч вимогам закону, згідно яких проект повинен бути максимально дешевим, склав проект, виконання якого є більш дорогим, ніж проект, виконаний ТОВ «Сумбудпроект», не доводить неналежне виконання відповідачем умов укладеного з ним договору.
4
Доводи апелянта щодо безпідставності посилання суду на норми, які регулюють відносини за договором підряду, є необгрунтованими, оскільки загальна характеристика прав та обов'язків сторін в спірних відносинах свідчить про те, що виготовлення проекту газифікації не є послугою відповідно до змісту Закону України «Про захист прав споживачів», і ці відносини прямо регулюються нормами ЦК України, а не зазначеним спеціальним законом.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі, та відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
З апелянта слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції: 25,5 гр. - за вимоги майнового характеру та 4,25 гр. - за вимоги про відшкодування моральної шкоди, всього 29,75 гр.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1в доход держави за розгляд справи в апеляційному суді судовий збір в сумі 29,75 гр.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.