Справа № 22-Ц-2878-07              Головуючий у 1 інстанції   Усатов Д.Д

Категорія                                           Доповідач Оношко Г.М.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02   жовтня     2007   року колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних

справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого.    Мазурка В.А.,  суддів    Голуб С. А.,  Оношко Г.М. ,  при секретарі    Бобко   О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2до ОСОБА_3про визнання права власності на майно.

Заслухавши  доповідь     судді     Апеляційного     суду     ,      перевіривши матеріали   справи та доводи   Апеляційної скарги,  колегія суддів ,  -

встановила:

 У березні 2007 рокуОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися з позовом до ОСОБА_3.. У позові зазначали,  що в період шлюбу ними за спільні кошти подружжя до будинку їх батькаОСОБА_4. були добудовані приміщення по плану: 1,  1-1, 1-2,  1-3,  1-4,  гараж „Л". Відповідач у будинку батьків не проживав ,  участі в будівництві не приймав. У 2004 році батько помер,  залишивши заповіт,  яким заповідав своє майно синам: позивачеві та відповідачеві в рівних частках,  ,  кожен з них одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1 / 4 частину будинку. Одержуючи свідоцтво про право на спадщину ,  позивач та його мати вважали,  що ділиться тільки та частина будинку,  якою користувався батько. Однак після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1року відповідач став претендувати на 1/4 частину всього будинку та хоче забрати собі квартиру НОМЕР_1площею 103, 1 м. кв.,  а позивачеві залишити квартируНОМЕР_2 площею 62, 5 м. кв. Просили визнати за ними право власності на прибудовані приміщення №1,  1-1,  1 -2,  1-3, 1-4 та на гараж літ „Л" ,  розділити іншу частину будинку на дві частки між позивачами та відповідачем.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 2007 року    позов    задоволено.

Постановлено визнати за позивачами право спільної сумісної власності на прибудову до жилого будинку ,  що складається з приміщень по плану 1,  1-1,  1-2,  1-3,  1-4,  та на гараж „Л" по вул.  Леніна в с.    Горенка Києво-Святошинського   району.

В апеляційній скарзі відповідачОСОБА_3. просить скасувати рішення суду та   закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи в порядку  ст.  303 ЦПК України,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення ,  суд виходив з того , що батькові позивача та відповідача на праві власності належала 1 / 2 частина жилого будинок АДРЕСА_1. Проживаючи в будинку разом з батьками в період 1970-1980 років позивачі добудували до будинку приміщення 1, 1-1,  1-2,  1-3,  1-4,  побудували гараж .Зазначені обставини ,  на думку суду ,  є підставою для виникнення у   позивачів права власності на добудову.

Однак такий висновок суду є помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи ,  спірні правовідносини виникли

в   період 1970-1980   року.   Діючим  на   той   час  цивільним законодавством не передбачалося виникнення права власності на будинок у зв"язку з участю інших осіб у будівництві ,  чи проведенні добудов до будинку не на підставі угоди про створення спільної власності ,  яка   відповідає законодавству.

Доказів про наявність угоди про створення спільної власності на будинок внаслідок проведення до нього добудов між власником будинку ОСОБА_4 та позивачами останні не надали,  на досягнення такої домовленості не посилалися,  при житті власника будинку питання про визнання за ними права власності на добудову позивачі перед власником будинку не ставили. Спірна прибудова не представляє собою окрему ізольовану квартиру.

Передбачених законом підстав для набуття позивачами права власності на добудову немає.

Як встановлено з матеріалів справи,  після смерті батькаОСОБА_4.,  померлогоІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина на 1 / 2 частину будинку. 01 грудня 2004 року позивач та відповідач одержали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1 / 4 частину будинку кожний.

Зазначене свідоцтво про право на спадщину,  а також свідоцтво про право власності на 1 / 2 частину спірного будинку на ім"я спадкодавцяОСОБА_4. ,  видане виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району 07 жовтня 2004 року у відповідності з рішенням цієї ж сільської ради від 19 лютого 1993 року №7 не оспорене і не визнане недійсним .

Посилання позивачів на норми Цивільного Кодексу України,  який набув чинності з 01  січня 2004 року,  суперечить   вимогам  ст.    5 ЦК

України,  згідно з якою акти цивільного законодавства регулюють відносини,  які виникли з дня набрання ними чинності. Зазначені в рішенні суду норми ЦК України за своїм змістом також не регулюють спірних правовідносин .

За таких обставин ,  коли рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права,  висновки суду не відповідають обставинам справи ,  рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись  ст.   ст.  309, 316 ЦПК України,  колегія суддів ,  -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В  позові ОСОБА_1та ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку відмовити.

Рішення         апеляційного     суду     набирає  законної  сили     з     моменту

проголошення і   може   бути оскаржене   до   Верховного   Суду   України протягом двох місяців.