ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 34/362-22/495 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВЕСКО” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2005р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВЕСКО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “УКРСПЕЦСЕРВІС” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2005р. ЗАТ “Страхова компанія “ВЕСКО” пред’явило в господарському суді позов до ТОВ “Науково-виробнича фірма “УКРСПЕЦСЕРВІС” про стягнення 26254,22 грн. зайво сплаченої частини страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2005р. (судді Шкурат А.М. –головуючий, Мандриченко О.В., Митрохіна А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. (судді Губенко Н.М. –головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), у позові було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2005р. і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2002р. між ЗАТ страховою компанією “Вексель-ФСА”(правонаступником якої є позивач)(страховик) та ТОВ “Науково-виробнича фірма “УКРСПЕЦСЕРВІС” (страхувальник) було укладено договір страхування №2143-а/02 (далі –Договір), предметом якого є страхування об’єктів, вказаних у розділі 2 цього договору.
Додатком №1 до Договору визначено, що об’єктом страхування є транспортний засіб, а саме автомобіль1997 р. в. Mitsubishi Pajero, державний номер 43502 КА.
Відповідно до п. 4.2.1Договору до страхових ризиків відносяться збитки внаслідок ДП –будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин внаслідок ДТП.
16.10.2002р. в м. Києві на вул. Туполєва сталася ДТП, в якій застрахований автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номер 43502 КА зазнав механічних пошкоджень.
За насідками ДТП за пошкоджений автомобіль Mitsubishi Pajero, позивач в установленому законом порядку виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 46241,20 грн.
Підставою для виплати страхового відшкодування відповідачу були: акт автотаварознавчого обстеження №80 від 28.10.2002р., складений експертом-автотоварознавцем ТОВ “Агенції “Експертиза та оцінка” та страховий акт №19 від 26.12.2002р., який складений комісією позивача та затверджений заступником голови правління позивача.
Предметом спору є стягнення 26254,22 грн. зайво сплаченої частини страхового відшкодування, з підстав, зокрема, п. 11.27 Правил №003 “Страхування наземного транспорту” та п. 10.21 Договору.
Відповідно до п. 11.27 Правил №003 “Страхування наземного транспорту” (положення якої дублюється в п. 10.21 Договору) Страхувальник зобов’язаний повернути Страховику виплачене страхове відшкодування (або відповідну його частину), якщо протягом передбачених законодавством термінів позовної давності виявиться така обставина, що повністю або частково позбавляє Страхувальника права на страхове відшкодування.
Втім, як достовірно було встановлено судом і не спростовано у подальшому, позивачем не було доведено, яка саме обставина позбавила відповідача права на страхове відшкодування.
Сам же по собі факт складання, без огляду об’єкту і виклику страхувальника, повторного акту оцінки завданих збитків (при тому, що у позивача при нарахуванні страхового відшкодування не виникало суперечок щодо його розміру), не позбавляє відповідача права на отримане страхове відшкодування.
Доказам по справі в їх сукупності у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, суд дав належне юридичне обґрунтування, правильно встановив дійсні обставини справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість ухвалених судових рішень, фактично зводяться до оцінки і перевірки доказів і встановлення обставин справи, що виходить з межі компетенції касаційної інстанції, визначеної ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВЕСКО” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2005р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук