ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 2/117-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства “БАРВОДОКАНАЛ” на рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2006р. у справі за позовом Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства “БАРВОДОКАНАЛ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПФАННЕР БАР” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У березні 2006р. Барське комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства “БАРВОДОКАНАЛ” пред’явило в господарському суді позов до ТОВ “ПФАННЕР БАР” про стягнення 115960,88 грн., у т.ч. 108808,11 грн. за прийняті каналізаційні стоки за період січень-листопад 2005р. за договором від 09.03.2001р. №60, 4327,85 грн. за водовідведення стічних вод по договору №2 від 04.01.2005р., 2824,92 грн. боргу за виконані роботи за разовими договорами.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.07.2006р. (суддя Мельник П.А.) у позові було відмовлено.
Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
У касаційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2006р., в частині відмови у позові про стягнення сум за договором №60 від 09.03.2001р. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити на суму 108808,11 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 №11 “Про судове рішення” (із змінами та доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.
Відповідно до припису ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом же ч. 2 ст. 632 ЦК України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. №65 (з подальшими змінами та доповненнями), тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.
Предметом спору є стягнення з відповідача 115960,88 грн., у т.ч. 108808,11 грн. за прийняті каналізаційні стоки за період січень-листопад 2005р. за договором від 09.03.2001р. №60, 4327,85 грн. за водовідведення стічних вод по договору №2 від 04.01.2005р., 2824,92 грн. боргу за виконані роботи за разовими договорами. Крім того позивач просив стягнути з відповідача 4327,85 грн. за надані послуги екскаватора та ремонту водопроводу.
Відмовляючи у позові у частині стягнення 108808,11 грн. за прийняті каналізаційні стоки за період січень-листопад 2005р. за договором від 09.03.2001р. №60 (далі –Договір), суд виходив з того, що розмір оплати Договором не передбачений.
Про те з таким висновком суду погодитись не можна.
Вирішуючи спір за вказаним Договором, суд не звернув увагу, що відповідно до п. 5.2 цього Договору плата за стоки 1м3 провадиться за тарифами, затвердженими відділом цін Облвиконкому.
З огляду ж бланкетного характеру вказаної умови Договору, суду слід було зажадати затверджені в установленому порядку тарифи і перевірити обґрунтованість нарахування заявленої до стягнення суми, з розрахунками якої відповідач не погоджувався.
Отже, коли судом не було з’ясовано за вказаним Договором дійсні обставини справи, рішення суду в зазначеній частині, а також щодо розподілу судових витрат, не можна визнати законним і обґрунтованим.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, в обумовленій частині ретельно з’ясувати дійсні обставини справи і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
В решті заявленого позову суд мав підстави не погодитися з ним і відмовити у його задоволенні.
Рішення господарського суду в цій частині не оспорюється і позивачем.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства “БАРВОДОКАНАЛ” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2006р. в частині стягнення сум за договором №60 від 09.03.2001р. та судових витрат скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті зазначеного рішення суду залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук