Справа № 22ц-1529/2006 Головуючий у першій інстанції-Шляхов В.І.

Доповідач -Ішутко В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - Заболотного В.М. суддів - Ішутко В.М., Скрипки А.А. при секретарі - Куксі М.В. з участю : ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним,

встановив:

22.08.2006 року ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду Чернігівської області з апеляційною скаргою щодо скасування рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.08.2006 року та направлення справи на новий розгляд.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2, оскільки сукупністю досліджених доказів беззастережно встановлена відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2. Проведеною в справі судово-психіатричною експертизою у ОСОБА_2 на час огляду будь-яких ознак психічного захворювання не виявлено, він здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що вказане рішення суду неправильне, незаконне та підлягає скасуванню, оскільки судом не з"ясовано обставини, що мають значення для справи. Так, судом не витребовувались   та   не   досліджувались   матеріали   щодо   перебування ОСОБА_2 на лікуванні в Вінницькій обласній психіатричній лікарні ім. акад. О.І.Ющенка, не давалась оцінка поясненням заявниці та самого ОСОБА_2. Рішення суду прийнято на підставі акту НОМЕР_1 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, який протирічить іншим матеріалам справи. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_2 необхідно тривале спостереження в умовах стаціонару, не запросив в судове засідання лікаря - психіатра та не призначив в справі стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Вищевказані обставини на думку скаржниці дають підстави для скасування постановленого рішення суду.

Вислухавши доповідь судді, доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без зміни з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним, суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для задоволення такої заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказала, які саме докази підтверджують наявність психічного захворювання у ОСОБА_2 та в чому вони протирічать висновкам судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності даних про психічний розлад здоров"я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 лікувався в психіатричній лікарні і для встановлення наявності у останнього хронічного, стійкого психічного розладу, який виключає можливість усвідомлення останнім значення своїх дій та керування ними, судом була призначена судово-психіатрична експертиза, оскільки для отримання відповіді на ці питання необхідні спеціальні знання в області психіатрії.

Експертами судово-психіатричної експертизи досліджувалась та враховувалась при дачі висновків медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_2 НОМЕР_2 із Вінницької психіатричної лікарні. Останній був присутній при проведенні експертизи, підстав для постановлення судом ухвали про примусове направлення ОСОБА_2 на судово-психіатричну експертизу не було.

Висновки судово-психіатричної експертизи щодо відсутності у ОСОБА_2 на час огляду будь-яких ознак психічного захворювання та його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не суперечать іншим матеріалам справи.

Пояснення заявниці ОСОБА_1 щодо її особистого бачення стану здоров"я її чоловіка носять суб'єктивний характер та обґрунтовано не враховані судом при прийнятті рішення. Інші докази, які б вказували на наявність у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в матеріалах справи відсутні.

За таких підстав, апеляційний суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону. Підстави для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. 311 ЦПК України - відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 313, 317, 325 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.