АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 11143/2006 Головуючий в першій
Категорія № 21 інстанції -Шум Л.І.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - МИХАЙЛІВ Л.В.
судців - КАРНАУХ В.В., МІТРОФАНОВОЇ Л.В.
при секретарі - КОБЗЄВІЙ К.І.
за участю - позивача ОСОБА_1, представника позивача
ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення компенсації за затримку виплати, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що вона працювала у ВАТ «КЗРК» рукоятчиком сигналістом в шкідливих умовах праці, де і була заподіяна шкода здоров'ю і вона втратила 70% професійної працездатності.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я ВАТ «КЗРК» установило позивачу розмір щомісячних виплат і виплачувало їх.
Вважаючи такі нарахування щомісячних виплат неправильними, оскільки при встановленні розміру не завжди враховувався коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів, позивач просила здійснити
перерахунок щомісячних виплат та стягнути компенсацію за затримку виплат, а також відшкодувати моральну шкоду.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнювали позовні вимоги і на час постановлення рішення просила стягнути з ВАТ «КЗРК» на її користь заборгованість по виплаті сум відшкодування шкоди за період з 1992 по 01.04.2001 року в сумі 14972,28 грн. та компенсацію у сумі 12074,00 грн., моральну шкоду - 5000 грн. З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) з 01.04.2001 року по 01.12.2005 року 18483,66 грн. і зобов'язати Відділення Фонду виплачувати на його користь щомісячні страхові виплати у сумі 597,31 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2006 року позов задоволено частково, поновлено строк позовної давності, стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті сум відшкодування шкоди в сумі 6326,26 грн. за період з 1992 року по 01.04.2001 року, компенсацію за затримку виплати сум у розмірі 3685,66 грн., в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено. З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто заборгованість по виплаті щомісячних страхових виплат у сумі 9541,72 грн. і щомісячно 366,14 грн., починаючи з 01.12.2005 року.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, обґрунтовуючи скаргу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням матеріального права.
ВАТ «КЗРК» не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій також ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги піддягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що порушений строк позовної давності підлягає поновленню, оскільки право на позов виникає з часу, коли громадянин взнав або повинен був знати про порушення його прав. Позивачу стало відомо про порушення його права в 2003 році. Крім того суд вважав, що своєчасно не призначені або не виплачені суми відшкодування шкоди, згідно з «Правилами відшкодування шкоди...» сплачуються без обмеження на протязі будь-якого часу та підлягають корегуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари та послуги в порядку встановленому ст. 34 Закону «Про оплату праці». Проте районний суд не врахував наступне.
З 01.07.1993 року по 11.07.2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або у уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємств, установ і організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я.
Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме п. 22 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Районний суд зазначених посилань на законодавство не врахував і стягнув недоплачені суми за період з 1992 року по 01.04.2001 року, хоча ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в березні 2004 року.
Відповідно до абзацу 6 пункту 28 «Правил...» перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Суд цих положень також не врахував, не витребував від відповідача відомості про розгляд середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок і не провів порівняння розміру нарахованого відшкодування і встановлених обмежень.
В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИ ЛА:
Апеляційні скарги ВАТ "КЗРК" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.