Справа № 2а-32/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 року. Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського райсуду м. Кременчука з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області / на даний час - Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці/ , посилаючись на ту обставину, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 22.05.1997 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області як учасник ліквідації на ЧАЕС другої категорії. Як пенсіонеру йому призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 пенсія, в тому разі і щомісячна додаткова за шкоду, заподіяну здоров*ю, яка призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Йому стало відомо, що відповідач невірно нараховував та виплачував додаткову пенсію, тому він звернувся до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області із заявою про приведення розміру додаткової пенсії у відповідність до норм статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», залежно від зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії за цей період. УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області відмовило йому в перерахунку призначеної додаткової пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру додаткової пенсії.

Посилаючись на порушення законних прав, позивач просить суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести позивачу з 01.01.2004 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в 1986 році позивач приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС, має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

          З 22.05.1997 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області /з 07.07.2011 року - Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці/, як пенсіонер, і йому призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області із заявою про приведення розміру додаткової пенсії у відповідність до норм ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», залежно від зміни 30 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії за цей період, на що УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області відмовило в перерахунку призначеної додаткової пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру додаткової пенсії.

Крім того, позивач просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому з 01.01.2004 року щомісячну доплату до її пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 85% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж: роботи згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року.

          Відповідач вважає, що при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за цей період застосовується пункт 4 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, де і встановлені чорнобильцям певні обмеження щодо розмірів виплати цієї пенсії.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.

          Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

          Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Відповідно до статті 71 вищевказаного Закону, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

          Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

          Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

          Таким чином, для позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, на яку посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати додаткової пенсії не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу.

          Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 49 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є спеціальним Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

За приписами ч.2 ст. 56 цього Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,.3,4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки –15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки –10 років і більше, жінки –7 років 6 місяців і більше –не вище 85 процентів заробітку.

          Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що реалізація права на отримання коштів згідно вказаного вище закону не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для не виконання своїх зобов'язань органами державної влади.

          Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, як свідчать матеріали справи позивач ставить вимогу про проведення перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2004 року, але згідно ст.99, 100 КАС України строк на звернення до адміністративного суду встановлено в 6 місяців з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Таким чином, з огляду на те, що позивач в своїй заяві не ставить питання про поновлення строку на звернення до суду за період з 01.01.2004 року, і суд не знаходить підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду за вище вказаний період з 01.01.2004 року по 06.04.2011 року, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати по справі підлягають стягненню у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 99, 100, 128, 159, 160, 161, 163,167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_2 з квітня 2011 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з врахуванням проведених виплат.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 у період з квітня 2011 року по 23 травня 2012 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 85% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 за період з квітня 2011 року по 23 травня 2012 року з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова за результатами письмового провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти днів з моменту отримання копії постанови, а особою, яка не брала участі у справі – з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя :