АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 4142/2006                             Головуючий 1 інстанції Решетнік М.О.

Категорія 1                                                   Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеля­ційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О. суддів - Болтунової Л.М., Ремез В.А. при секретарі - Сидоренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського ра­йонного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2003 року за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі" та Дніпропетровського міського комунального підприємства тепло­вих мереж „Дніпротепломережі" про визнання трудового договору укладеним, ви­знання незаконним відсторонення від роботи та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

14 листопада 2002 року до суду звернулася позивачка, яка просила визнати незаконним її скорочення згідно п.1 ст.40 КЗпП України підприємством „Дніпротепломережа", поновити її на посаді оператора 4 розряду котельної по пр. Кірова, 107 на підприємство „Дніпропетровські міські теплові мережі" та стягнути на її користь спричинену моральну шкоду в сумі 825 грн. ( а.с.З)

У подальшому, 26 листопада 2002 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги і просила стягнути з Дніпропетровського міського комунального підприємства „Дніпро­тепломережа" заборгованість по заробітній платі в сумі 1018 грн., проіндексував у встановленому порядку, стягнути середню зарплату за час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку, стягнути 40 грн. за відроблені півтори зміни.(а.с. 6)

20 лютого 2003 року позивачка змінила підстави позову і просила визнати укла-деним трудовий договір з комунальним підприємством „Дніпропетровські міські теп­ломережі" з 09.09.2002 року згідно до ч.4 ст.24 КЗпП України, визнати незаконним відсторонення її від роботи та поновити на роботі, стягнути моральну шкоду в розмі­рі 925 грн. та визнати дату звільнення з підприємства „Дніпротепломережа" 09.09.2002 року та зобов"язати внести в трудову книжку відповідну дату. ( а.с.46)

У процесі розгляду справи, ОСОБА_1, 8 липня 2003 року звернулася з заявою про зміну позовних вимог у порядку ст.103 ЦПК України і просила стягнути з підпри­ємства „Дніпротепломережа" 110,40 грн. за відпрацьовані у вересні часові зміни, стягнути з підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі" заробітну плату за період з 11 вересня по 15 жовтня 2002 року в сумі 423,36 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2002 року по день оголошення рішення суду в розмірі 2 824,88 грн. ( а.с.70)

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що вона працювала на підприємстві „Дніпротепломережа" з 1998 року на посаді оператора котельної 4 розряду на пр. Кірова, 107.

15 жовтня 2002 року розпорядженням начальника вона була відсторонена від виконання своїх обов'язків у зв'язку зі скороченням штату. Вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки після попередження про звільнення та передачі котельної но­вому підприємству, в порядку реорганізації, вона звільнена не була, а фактично продовжувала робити на новому підприємстві - Дніпропетровському комунальному підприємстві „Дніпропетровські міські теплові мережі", виконуючи їх накази не зважа­ючи на те, що наказу про прийом на роботу її не було, а тому просила її позовні ви­моги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів позов не визнали. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2003 року з Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж „Дніпротепломережа" на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість по заробіт­ній платні в сумі 512,58 грн. та держмито на користь держави 51 грн. В решті позов­них вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду в частині відмови в задо­воленні її позовних вимог скасувати на справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуаль­ного права, крім того, просила скасувати ухвалу про відмову в задоволенні її заяви про відвід судді як не законну.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2003 року рішення суду першої інстанції бу­ло скасовано, а справа була направлена на новий розгляд до районного суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою як позивачка, так і МПК „Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулися з касаційними скаргами, які ухвалою суддів Судо­вої палати з цивільних справ Верховного Суду України від 17 травня 2006 року були частково задоволені і зазначена ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області була скасована і справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних

лише формальних міркувань.       

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала в Дніпропетров­ському міському комунальному підприємстві теплових мереж оператором котельної 4 розряду на Кіровському тепловому районі з 15 липня 1998 року, згідно наказу НОМЕР_1.

Решенням НОМЕР_2 Дніпропетровської міською ради було створено міське комунальне підприємство „Дніпропетровські міські теплові мережі", на обслуговування якого і було передано Кіровський тепловий район та котельна, де працювала позивачка оператором, згідно акту прийому-передачі 09.09.2002 року від­повідно до рішення міської ради НОМЕР_3.

Виконуючи зазначені рішення підприємством „Дніпротепломережа" було видано наказ НОМЕР_4 про скорочення штату робітників з 15.10.2002 року, в тому числі ї посади ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, про майбутнє звільнення позивачка була повідомлена письмово під розпис 15 серпня 2002 року, а саме питання про звіль­нення робітників підприємства було узгоджено з профспілкою, що підтверджується протоколом засідання НОМЕР_5. Від   запропонованої   іншої роботи ОСОБА_1 відмовилася.

Згідно наказу по підприємству НОМЕР_6  ОСОБА_1 була звіль­нена в зв"язку зі скороченням штату, а саме по п.1 ст.40 КЗпП України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно до­слідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем при вирішенні питання про звіль­нення позивачки з роботи не було допущено порушень трудового законодавства.

Щодо стягнення з Дніпропетровського міського комунального підприємства теп­лових мереж „Дніпротепломережа" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробіт­ній платі в розмірі 512,58 грн., то і в цій частині рішення районного суду є обґрунто­ваним.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали судді Бабушкінського ра­йонного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2003 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, колегія суддів вважає безпідставними, а сама ухвала поста­новлена з додержанням вимог процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирі­шення справи.

Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2003 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.