Справа НОМЕР_32ц-2349/2006р.                                Головуючий в 1 інстанції Уханенко С.А.

Категорія 30                                                                       Доповідач Козлов С.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Перцової В.А.,

суддів: Козлова С.П., Григорченко Е.І.,

при секретарі: Білоус A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ДП „ВО Південний машинобудівельний завод" до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про виселення з гуртожитку, посилаючись на те, що в його гуртожитку НОМЕР_3 проживає відповідачка, яка була туди поселена у 1977 році у зв"язку з трудовими відносинами, а 17.04.2000р. була звільнена по скороченню штату за п. 1 ст.40 КЗпП України, але продовжує там жити, при цьому відмовляється укладати договір на проживання та не сплачує за проживання. Тому на підставі Положення „Про порядок надання житлової площі в гуртожитках ВО ПМЗ та оплати за проживання", затвердженого наказом генерального директора НОМЕР_1, відповідач просив суд виселити позивачку з гуртожитку, при цьому іншого жилого приміщення, яке б він міг надати позивачці, в позові не вказав.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2005 року позивачка виселена з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку НОМЕР_3 ДП „ВО Південний машинобудівельний завод", розташованого по вул. АДРЕСА_1, без надання їй іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Розглянувши справу в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги та виселяючи позивачку з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку НОМЕР_3 ДП „ВО Південний машинобудівельний завод", розташованого по вул. АДРЕСА_1, суд виходив з того, що вона відмовляється укласти з позивачем договір на проживання та має заборгованість по оплаті за проживання, тому підлягає виселенню на підставі Положення „Про порядок надання житлової площі в гуртожитках ВО ПМЗ та оплати за проживання", затвердженого наказом генерального директора НОМЕР_1. З таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 11.01.1977 р. працювала у відповідача, у зв"язку з чим у 1977 році їй відповідачем була надана для проживання кімната у належному йому гуртожитку НОМЕР_3, розташованого по вул. АДРЕСА_1, а 17.04.2000 р. вона була звільнена з роботи за скороченням штату по п.1 ст.40 КЗпП України (ах.7,45,71).

Згідно з ч.2 ст. 132 ЖК України ... працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв"язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу у зв"язку з інших підстав, ніж гі, що зазначені у частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. А згідно з цією статтею без надання іншого жилого приміщення ... не може бути виселено ... осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надало їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, звільнених ... за скороченням чисельності чи штату працівників...

Зазначені обставини та норми закону суд не врахував і залишив без уваги, а в рішенні про виселення позивачки з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення у зв"язку з відмовою від укладення договору на проживання та наявністю заборгованості по оплаті за проживання послався на Положення „Про порядок надання житлової площі в гуртожитках ВО ПМЗ та оплати за проживання", затвердженого наказом генерального директора НОМЕР_1, яке в цій частині суперечить вищевказаним нормам закону, а іншим діючим житловим законодавством такі підстави виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не передбачені.

Оскільки позивачка пропрацювала у відповідача більш 10 років та була звільнена з роботи за скороченням штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України, тому вона не може бути виселена з гуртожитку відповідача без надання іншого жилого приміщення.

При таких обставинах рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення на підставі ст.ст. 125,132 ЖК України про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „ВО Південний машинобудівельний завод" про виселення ОСОБА_1 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2005 року скасувати.

В позові ДП „ВО Південний машинобудівельний завод" до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у

касаційному порядку протягом 2 місяців.