ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

23.10.06                                                                                           Справа  № 8/60

Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії

головуючого-судді                                Марко Р. І.

суддів                                                      Бонк Т. Б.

                                                                Бойко С.М.

при секретарі                                        Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу п/п ОСОБА_1 НОМЕР_1 

на рішення господарського суду Івано- франківської  області від 26.04.06  

у справі    № 8/60

за позовом -   Долинського ремонтно- будівельного ТзОВ

до відповідача -  п/п ОСОБА_1

про  визнання недійсним договору оренди

за участю представників сторін:

Від позивача-    Мелетин А.Я.

Від відповідача -не з»явився

В С Т А Н О В И В :

   Рішенням господарського суду Івано- франківської  області 26.04.06 задоволено  частково позов  Долинського ремонтно- будівельного ТзОВ. Визнано недійсним договір оренди з правом викупу від 20.06.02 в частині п. 8.1 та п. 8.2. В решті позову відмовлено.

          Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач- п/п ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу,  в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити з підстав порушення норм матеріального права,  неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що доводи директора Долинського ремонтно- будівельного ТзОВ про те, що вона підписуючи спірний договір не розуміла дійсного змісту п. 8.1 та 8.2 спірного договору, є надуманими та  мають на меті ухилення від виконання умов договору. Позивач по даній справі, у поданому відзиві на позов п/п ОСОБА_1 по справі 3/321 господарського суду Івано- Франківської області, підтверджує факт укладення договору оренди від 20.06.02 і про неправильне сприйняття змісту п.п 8.1 та 8.2 ні чого не зазначає. На думку апелянта, норми чинного законодавства на момент укладення спірного договору не передбачали норм, які б не дозволяли укладення договору оренди приміщення з подальшим його викупом.

          У поданому відзиві, позивач заперечив проти доводів апелянта з підстав викладених у відзиві, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

  Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.06, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено слуханням справи на 02.10.06. Ухвалою від 02.10.06 розгляд справи відкладався на 10.10.06, а ухвалою від 10.10.06 на 23.10.06.         

   В судове засідання 23.10.06 представник апелянта не з»явився. Слід зазначити, що представником апелянта подано клопотання ( телеграма) НОМЕР_2 про відкладення розгляду справи. Однак , як вбачається із змісту поданої телеграми, остання доставлена в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду  23.10.06 в 11 год. 45 хв., судове засідання ж призначено було на 23.10.06 на  11 год. 00 хв., тобто телеграма подана після судового засідання, що позбавило колегію суддів можливості взяти до уваги вимоги апелянта викладені в телеграмі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача,  дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

 20.06.02 між сторонами по справі  укладено договір оренди майна з правом викупу. Згідно п.п 1.1, 1.3, 1,4  даного договору, в оренду передавалось приміщення загальною площею 150 кв. м.. Вартість майна, що орендується  визначена 6348 грв.. Термін амортизації 18 років.

          П.п 3.1 даного договору визначено, що майно за даним договором повинно бути передане орендодавцем- Долинським ремонтно- будівельним ТзОВ та прийняте орендарем п/п ОСОБА_1 протягом 1 місяця з моменту підписання договору. П.п. 3.2 чітко визначено, що передача майна здійснюється за актом передачі. Сторони при передачі майна зобов»язані перевірити справність майна, що орендується, про що в акті передачі повинно бути зазначено.

          Тобто сторонами даної угоди чітко передбачено передачу майна в оренду на підставі акту прийомки- передачі. Слід зазначити, що ні в матеріалах справи, ні апелянтом такого акту не надано, що б підтверджувало факт передачі приміщення в оренду.

          Згідно Роз»яснення президії ВАСУ від 12.03.99 № 02-5/111,  відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він керуючись ст.. 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним або у певній частині.

          Із врахуванням вище викладеного, при вирішенні даного спору, суд повинен керуватися нормами ЦК УРСР ( 1963 року).

          Згідно ст.. 48 даного кодексу, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

          Ст.. 256 ЦК УРСР визначено, що за договором майнового найму , наймодавець зобов»язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Слід зазначити, що положення розділу 25 «Майновий найм»не передбачають можливості сторін угоди про оренду майна, передачі такого майна в оренду з майбутнім його викупом.

          Нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що можуть застосовуватися і до інших форм власності майна , якщо інше не передбачено законом чи договором, також не передбачено викуп орендованого майна, крім викупу шляхом приватизації в порядку визначеному законодавством України.

          Як встановлено колегією, згідно витягу Державного реєстру застав рухомого майна з 11.08.99, все майно та майнові права позивача знаходяться в податковій заставі. Згідно положень Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків до бюджету та державних цільових фондів»( Закон 2181), платники податків, майно, яких перебуває в податковій заставі не мають права здійснювати відчуження заставлено майна без згоди на це податкового органу,  на що зокрема вказує представник позивача, що свідчить про те, що укладаючи спірний договір, позивач не мав на меті передачу в оренду приміщення з майбутнім викупом, а лише оренду, оскільки відчуження майна за спірною угодою, потягло застосування штрафних санкцій до позивача в силу Закону 2181.

          Посилання апелянта на акти звірки  розрахунків нібито  по спірній угоді ( арк.. спр. 10-16), є необґрунтованими, так як дані акти звірки не містять посилання , по яких розрахунках на підставі якої саме угоди, проводяиться звірка.  Також не містять дати складення ( акт на арк.. спр.  16).

          Також, частина  наявних в матеріалах справи рахунків, податкових накладних, довіреностей на отримання цінностей, не містять  посилання на документ на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу, що є порушенням п. 7 Розділу 3  Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ( затвердженої постановою правління НБУ від 29.03.2001 року № 135).

          Згідно п. 8 Розділу 3  Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ( затвердженої постановою правління НБУ від 29.03.2001 року № 135), у платіжному документі у реквізиті »призначення платежу» має обов»язково зазначатися назва/вид товарів ( робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер та дата документа, на підставі, якого здійснюється оплата.

          Представником апелянта не підтверджено належними доказами доводів про   фактичне змонтування стаціонарного поліграфічного обладнання у орендованому приміщенні, що на його думку підтверджує фактичну передачу приміщення в оренду.

          З огляду на викладені вище обставини, доводи апелянта спростовуються дослідженими обставинами по   справі, а тому вимоги апелянта не підлягають до задоволення.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, рішення прийнято  з дотриманням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.  101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

Рішення господарського суду Івано- франківської  області від 26.04.06 у справі № 8/60 залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано- Франківської області.

Головуючий-суддя                                                               Марко Р. І.

суддя                                                                                       Бонк Т. Б.

суддя                                                                                        Бойко С.М.