АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
16 жовтня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Велидчука В.М. , Ткаченка В.Л.
з участю прокурора Руденко В.І.
потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їхнього представника ОСОБА_3, прокурора-державного обвинувача на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2007 року, якою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, не судимого, -
за ст. ст. 206 ч. 2, 101 ч.3 КК України ( 1960 р.) повернуто прокурору Баранівського району Житомирської області для організації додаткового розслідування.
В постанові суду зазначено, що дану кримінальну справу направлено на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства. Дана неповнота та неправильність досудового слідства на думку судді полягає у тому, що під час досудового слідства відносно ОСОБА_4 слідчим була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 ч. 2 КК України ( 2001 p.), але органами які проводять досудове слідство, продовжувалося кримінальне переслідування ОСОБА_4 і кримінальна
Справа №11-690 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сусловець М. Г.
Категорія ст. ст. 206 ч. 2, 101 ч.3 Суддя-доповідач Ткаченко В.Л.
КК України (1960 р.)
2
справа про його обвинувачення направлена до суду, що є порушенням кримінально-процесуального законодавства.
Як видно з обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 органами досудового слідства, 20 серпня 2001 року о 1 - й годині він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись біля будинку культури села Вересна Барановського району Житомирської області, пристав до неповнолітнього ОСОБА_5 , та грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість яка виразилась в тому, що він, висловлюючись нецензурною лайкою, умисно, безпричинно, із хуліганських спонукань наніс останньому численні удари руками в обличчя і в грудну клітку, а також удар ногою по тулубу, внаслідок чого потерпілий впав на землю. Після цього ОСОБА_4, продовжуючи свої хуліганські дії, сів на грудну клітку, ОСОБА_5 і умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_5 численні удари руками в голову внаслідок чого потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, і від яких 20.08.2001 р. наступила смерть потерпілого.
В апеляції потерпілих та їхнього представника ставиться питання про скасування постанови суду і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. Апелянти вказують, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведене у відповідності з вимогами ст. ст. 22, 111-114 КПК України і кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за ст. ст. 101 ч.3, 206 ч. 2 КК України (1960 р.) порушена компетентними особами.
Прокурор у свої апеляції також порушує питання щодо скасування постанови суду і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує на те, що під час провадження по даній кримінальній справі не було допущено неповноту та неправильність досудового слідства. Також зазначає, що відсутні підстави для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора щодо скасування постанови суду, думку потерпілих та їхнього представника про направлення справи на судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у апеляціях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, постанову про направлення даної справи на додаткове розслідування суд виніс після розгляду клопотання, заявленого захисником підсудного щодо неправильності проведення досудового слідства, що в повній мірі відповідає практиці застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування.
30.10.2001 року, старший слідчий, в мотивувальній частині постанови про відмову в порушенні кримінального переслідування пославшись на зібрані докази і давши їм оцінку прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України ( хуліганство вчинено групою осіб). За змістом постанови, бійка молоді біля клубу в селі Вересна виникла на грунті неприязнених стосунків в ході сварки ( т. 1, а. с. 188 - 189 ). Дана постанова залишена в силі.
В кримінальній справі постанова ст. слідчого від 1.11.2001 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 101 ч.3 КК України проти ОСОБА_4 та інших ( т. 1, а. с. 190-191) - скасована.
18.04.02 p., старший прокурор відділу прокуратури Житомирської області розглянувши матеріали, виніс постанову про скасування постанови старшого слідчого від 1.11.2001 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 101 ч.3 КК щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8 за фактом спричинення 20.08.2001 р. тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_5
Однак постанова слідчого від 30.10.2001 р. про відмову в порушенні кримінальної справи по факту хуліганства залишилась поза увагою прокурора. Крім того, прокурор, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 100 КПК України у разі безпідставної відмови в порушенні справи, скасовуючи постанову слідчого не порушив кримінальну справу ( т. 2, а. с. 34 ). Мотивуючи прийняте рішення суддя в постанові вірно послався на вимоги ч. 4 ст. 100 КПК України. ОСОБА_4 звинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 206 ч. 2, 101 ч.3 КК України ( 1960 р.) (т. З, а. с. 177-201). Зазначені злочини складають єдину систему обвинувачення. Відділення одного злочину від іншого не представляється можливим, а постановления обвинувального висновку в тому ж числі за вчинене хуліганство, при наявності не скасованої постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом тієї ж самої події-хуліганства, не можливе. Вказані порушення кримінально-процесуального законодавства не могли бути усунуті в судовому засіданні.
Підстав для скасування постанови суду й направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їхнього представника - адвоката ОСОБА_3, та апеляцію
державного обвинувача залишити без задоволення, а постанову Новоград-
Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2007
року без змін.