УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 Іменем   України

10 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді                   Жизневської А.В.

суддів:                                          Малахової Н.М. ,  Широкової Л.В.

при секретарі судового

засідання                                     Малайчук Н.Д.,

розглянувши у відкритому    судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського

міськрайонного суду Житомирської області  від 19 липня 2007 року у справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про

визнання угоди недійсною,  -

встановила:

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 19.07.2007 року позов задоволено. Визнано недійсною угоду дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1,  укладену між ОСОБА_2 і ОСОБА_1,  сторони повернуто в початковий стан. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення,  ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначає,  що судом не з'ясовано дійсні обставини справи,  зроблено помилковий висновок про укладення угоди на вкрай невигідних умовах через збіг тяжких обставин,  не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважає,  що поза увагою суду залишилося те,  що утримання дитини,  яка нормальна здорова та розвинена,  є обов'язком батька,  а не збігом тяжких обставин. Крім цього,  судом не застосовано норми,  що регулюють строк позовної давності,  хоча про це було заявлено у судовому засіданні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що позивач звернувся до суду з підстав,  передбачених  ст. 203,  233 ЦК України,  про визнання договору дарування,  укладеного 24.08.2003 року,  недійсним,  оскільки його було укладено внаслідок збігу тяжких обставин. Тяжкими обставинами зазначав те,  що вимушений був подарувати 1/4 частину квартири відповідачці для того,  щоб

Справа №22ц/1931                                Головуючий у суді 1 -ї інстанції Куліченко М. В. 

Категорія 27                                          Суддя-доповідач Жизневська А.В.

вона не розлучилася з ним і доглядала його доньку.

Однак,  з представлених суду доказів,  які досліджувалися у судовому засіданні у суді І інстанції,  вбачається,  що донька позивача ОСОБА_3,  1997 року народження,  після розірвання шлюбу із першою дружиною у 1998 році залишилася на вихованні з матір'ю і проживала з нею до шестирічного віку,  а потім з 2003 року стала проживати із батьками позивача. Вказане підтвердив батько позивача у судовому засіданні (а.сп.7, 35,  зворот).

У відповідності до положень  ст. 10 ЦПК - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог,  а саме того,  що дитину було передано на виховання йому,  а не матері,  і що він її виховував та доглядав,  і що це було збігом тяжких обставин.

Крім цього,  суду не надано доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності.

За таких обставин суд безпідставно задоволив позов,  постановив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права,  зробив висновки,  які не відповідають обставинам справи. Тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову за безпідставністю вимог.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  309,  313,  314,  316 ЦПК України,  колегія суддів

в up і ш ил а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2007 року скасувати,  ухваливши нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 за необґрунтованістю вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.