Справа № 2а-4129/2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року суддя Ленінського районного суду м.Луганська Бугера О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська про визнання дій неправомірними та про зобов’язання вчинити дії, 3-я особа ГУ ДКУ в Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

В 2011 році позивач звернулась з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Луганській області в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни”, відповідачем не виплачувалося підвищення до пенсії в повному обсязі, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Луганська нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2011 року та в подальшому.

Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи його було сповіщено належним чином, але ним було подано заяву, у який просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою визначено провести розгляд справи в письмовому провадження.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач має статус дітей війни, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа що має правовий статус «дитина війни», має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 01 січня 2010 на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті зазначеного підвищення передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у відповідний період є незаконними.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується до встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому –зобов’язання виплачувати допомогу довічно, у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.

За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень. Суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.) Позивачем був оплачено при подачі позову 3 гривень 40 копійок, у зв’язку з частковим задоволенням позову підлягає відшкодуванню 1 гривня 70 копійок.

На підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 3, 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною.

          Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2011 року по 19 липня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, що було сплачено останнім при подачі позовної заяви у розмірі 1 гривень 70 копійок.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: О.В. Бугера