Справа № 1 l-a-1642/2007 р.
Категорія ст. 191, ч.5, КК
Головуючий у 1 інстанції Мосьондз І. А.
Доповідач Журавель О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
Суддів Чорного О.М., Журавля О.О.
За участю прокурора Карпука Ю.А., скаржника ОСОБА_1, розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження у скарзі ОСОБА_1 за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2007 року, якою повністю задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ управління СБ України у місті Києві від 9 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, скасовано зазначену постанову слідчого та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за викладеними фактами.
Розглянувши справу, судова колегія, -
встановила:
20 червня 2007 року Печерський районний суд міста Києва розглянув по суті та повністю задовольнив скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ управління СБ України у місті Києві від 9 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, скасував зазначену постанову слідчого та відмовив у в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за викладеними фактами.
На обґрунтування суд вказав, що на період порушення кримінальної справи у слідчого не було належних приводів та підстав для такого рішення, оскільки акт перевірки, який вказано як привід до порушення справи, насправді не відповідає вимогам до такого роду документів, оскільки до складу комісії було включено двох осіб, які не мали компетенції на проведення таких дій, оскільки, і це в подальшому визнано судовим рішенням, постанова позачергової профспілкової конференції, якою ці особи включені до складу ревізійної комісії, визнана недійсною.
Крім того, зазначив суд, ще 1 грудня 2006 року було проведено компетентними на те особами нову перевірку, яка будь-яких фінансових порушень не виявила.
На цих підставах суд визнав представлені в матеріалах дослідчої перевірки докази недостатніми і прийняв згадане вище рішення.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій твердить, що суд, оцінивши лише один із наданих доказів, не взяв до уваги сукупність інших доказів, які прямо вказують на наявність порушень фінансової дисципліни з боку голови профспілкової організації заводу „Авіант" ОСОБА_1 та вчинення ним протягом 2004 року діянь, які містять ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а тому прокурор просить постанову суду скасувати як незаконну та необгрунтовану, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора на підтримку апеляції, заявника - проти її задоволення, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з наданими у матеріалах провадження у скарзі, дослідчої перевірки, додатково наданими доказами та запереченнями, судова колегія визнає наступне.
Розглядаючи в порядку ст. ст. 2367 - 2368 КПК України скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції вправі заслухати пояснення прокурора, слідчого, в провадженні якого знаходиться справа, скаржника, його захисника, потерпілого чи особи, за заявою якої порушено справу, їх представників.
Зобов'язаний суд дослідити матеріали дослідчої перевірки, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи.
Після цього суд в постанові дає оцінку зазначеним матеріалам з позицій правильності їх процесуального оформлення, тобто їх допустимості в якості доказів у справі, а також з позиції їх достатності для вирішення питання про наявність ознак вчинення злочину.
Не дозволяється суду на цій стадії судового контролю за діяльністю органу досудового слідства проводити судове слідство та давати оцінку здобутим доказам з позиції їх достовірності та Достатності для висновку по суті справи.
Всупереч вказаним вимогам закону, суд першої інстанції в цьому конкретному випадку, дослідивши представлені в матеріалах дослідчої перевірки докази, взагалі не взяв їх до уваги та не дав їм оцінки з позицій відносності, допустимості, достатності для вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Натомість, суд фактично провів судове слідство, оскільки дослідив додатково надані скаржником докази, а крім того - і поклав їх в основу свого рішення, фактично давши цим доказам оцінку з позиції достовірності.
Уже з цих підстав постанова суду підлягає скасуванню як незаконна і така, що не грунтується на матеріалах дослідчої перевірки і не відповідає фактичним обставинам справи.
Насправді, в матеріалах дослідчої перевірки мається акт, підданий сумнівам скаржником і судом першої інстанції, з якого вбачається, що з січня 2004 по січень 2005 року головою профспілки заводу „Аміант" ОСОБА_1 допущені фінансові порушення, які вказують на наявність в його діях ознак складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Не довіряти цьому акту лише з тих підстав, що в подальшому рішенням суду за позовом ОСОБА_1 було визнано недійсним протокол профспілкових зборів, на яких двох з осіб, що підписали зазначений акт, обрано до складу ревізійної комісії, у суду підстав не було.
Ці посилання судова колегія не бере до уваги, оскільки вони безпредметні та юридично неспроможні.
Ст. ст. 94, 97 КПК України не встановлюють обмежень щодо права заявити про порушення своїх дійсних чи гаданих прав для будь-яких фізичних або юридичних осіб та визначають, що кримінальну справу може бути порушено за заявою про злочин, яка надійшла від будь-якої фізичної чи юридичної особи, незалежно від того, чи стосується згадана подія безпосередніх прав та інтересів таких осіб.
Винятки з цього правила встановлені лише ст. 27 КПК України, їх перелік вичерпний, і в цьому конкретному випадку зазначена правова норма застосована бути не може.
Крім того, в ході дослідчої перевірки, органи дізнання та досудового слідства отримали низку пояснень від учасників досліджуваних подій, отримали довідки від суб'єктів господарювання, документи бухгалтерського обліку і звітності, які, в їх сукупності, підтвердили правильність викладених у вказаному акті висновків.
За таких обставин у слідчого було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи саме відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Крім того, як видно з наданих матеріалів, на цей час у справі маються супереч.1иві докази, які можливо повністю дослідити, вжити заходи до усунення згаданих суперечностей, лише в ході проведення значного комплексу оперативно-розшукових, слідчих, експертних дій та досліджень, тобто саме в рамках досудового слідства, коли всі законні права та інтереси причетних до справи осіб будуть належно захищені їх статусом учасників процесу.
Таким чином, апеляція прокурора підлягає задоволенню, оскаржену постанову суду слід скасувати, а в задоволенні первинної скарги заявника - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366,382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2007 року, якою повністю задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ управління СБ України у місті Києві від 9 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, скасовано зазначену постанову слідчого та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за викладеними фактами задовольнити повністю, вказану постанову суду першої інстанції скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на постанову старшого слідчого в
ОВС СВ управління СБ України у місті Києві від 9 лютого 2007 року про порушення
кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.