Справа № 0304/1260/12

Провадження №1/0304/93/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 рокум. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

при секретарі - Мельницькій Г.П.,

з участю потерпілої - ОСОБА_1,

підсудного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Добре Камінь-Каширського району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, у відповідності до ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України ,

встановив:

Підсудний ОСОБА_2 29 червня 2012 року близько 10 години неподалік житлового будинку потерпілої ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, долонею руки двічі штовхнув ОСОБА_1 у груди, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у ділянці обох верхніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і суду пояснив, що між ним та потерпілою існують неприязні відносини щодо встановлення меж їхніх земельних ділянок, 29.06.2012 року близько 10 години під час сварки ОСОБА_1 намагалася відібрати у нього мобільний телефон, яким він здійснював відеозйомку того, як вона огороджувала частину земельної ділянки, на яку у неї немає жодних правовстановлюючих документів та яка їй не належить.

Незважаючи на те, що підсудний свою вину у заподіянні ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження не визнав, його винуватість підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду дала показання, що 29.06.2012 року між нею та підсудним виник конфлікт із-за належної їй земельної ділянки. У цей день близько 10 години вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4 ставили паркан між її та ОСОБА_5 земельними ділянками. Останньому це не сподобалося, а тому він почав виривати стовпчики, якими були відгороджені межі суміжних земельних ділянок та викидати їх у сторону. Оскільки вона йому перешкоджала, то підсудний схопив її за плечі та двічі штовхнув долонею руки у груди. Внаслідок таких дій ОСОБА_2 їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці плечей та грудної клітки, у зв'язку з чим вона звернулася до лікаря.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 вбачається, що 29.06.2012 року він зі своєю дружиною ОСОБА_1 та братом останньої ОСОБА_4 ставили паркан між земельними ділянками потерпілої та підсудного. Останній підійшовши до них, почав виривати стовпчики, заважаючи огороджувати земельну ділянку, та штовхати ОСОБА_1 долонею руки у груди. Скільки разів ОСОБА_2 штовхнув потерпілу у груди він не пам'ятає.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 07.09.2012 року, виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці обох верхніх кінцівок виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею з мінімальною кількістю не менше дванадцяти, виникнення їх не характерне для падіння з висоти власного росту, давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному потерпілою, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_6 вказаний висновок судово-медичної експертизи підтримав і пояснив, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження у ділянці обох верхніх кінцівок могли виникнути внаслідок хватання її за плечі та штовханні у груди, при цьому мінімальна кількість контактів тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею була не менше дванадцяти.

Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності, а також беручи до уваги те, що показання потерпілої підтверджуються не лише показаннями свідка ОСОБА_3, а також і висновком судово-медичної експертизи від 07.09.2012 року, який піддавати сумнівам немає підстав, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 в умисному спричиненні потерпілій легкого тілесного ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці обох верхніх кінцівок і кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України.

Показання підсудного ОСОБА_2 про те, що він ОСОБА_1 у груди не штовхав, спростовуються вищенаведеними доказами, і суд розцінює їх як спосіб його захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

ОСОБА_2 обвинувачується ОСОБА_1 у тому, що він 29 червня 2012 року близько 10 години неподалік її житлового будинку по АДРЕСА_2, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно штовхнув її у груди, внаслідок чого вона не втрималась на ногах та при падінні на землю вступила в отвір для кілка і пошкодила ногу, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді розтяжіння зв'язок лівої стопи, що відноситься, згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 07.09.2012 року, до категорії легких тілесних ушкоджень, яке потягнуло за собою короткочасний розлад здоров'я до 21 дня.

Як показала у судовому засіданні ОСОБА_1, 29.06.2012 року, коли вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4 близько 10 години ставили паркан між своєю та ОСОБА_2 земельною ділянкою, останній штовхав її у груди долонею руки двічі, при цьому від другого поштовху вона не втрималася на ногах і однією ногою впала в ямку, що була підготовлена для заливання стовпчиків для огорожі, внаслідок чого підвернула ногу, отримавши тілесне ушкодження у вигляді розтяжіння ноги. Окрім того, потерпіла зазначила, що підсудний умисно хотів щоб вона впала в ямку та підвернула ногу. Посилаючись на вказані обставини, просила притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який був безпосереднім очевидцем події, вбачається, що у той день, коли мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та підсудним, він, потерпіла та її чоловік ОСОБА_3 ставили огорожу між земельними ділянками потерпілої та підсудного. Останній, підійшовши до них, почав виривати металеві стовпчики. ОСОБА_1 просила щоб ОСОБА_2 цього не робив, на що останній штовхнув її рукою у груди, від чого потерпіла оступилася і ногою вступила у ямку, яка була висвердлена для стовпчиків. внаслідок чого отримала тілесне ушкодження. Зазначив, що ОСОБА_2 умисно цілеспрямовано штовхнув потерпілу у груди, однак чи міг підсудний передбачити, що вона ногою вступить у ямку і як наслідок отримає розтяжіння зв'язок ноги йому не відомо.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який був присутній на місці конфлікту, 29.06.2012 року він з дружиною ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_4 ставили паркан між їхньою та підсудного земельними ділянками. До них підійшов ОСОБА_2 і почав виривати стовпчики для паркану, а також штовхав його дружину долонею руки у груди. Скільки разів підсудний її штовхнув йому не відомо, однак, у той час, як дружина стояла біля ямки, що була розташована позаду неї, ОСОБА_2 її штовхнув, внаслідок чого вона не втримавшись, впала ногою у ямку та отримала тілесне ушкодження у вигляді розтяжіння ноги. З якою метою підсудний штовхнув потерпілу йому не відомо.

За змістом ст.ст.16-1, 27 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Справи, про злочини, передбачені ст.125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить у такому разі підтримувати обвинувачення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.19 постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, передбачена ч.2 ст.125 КК України. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, наслідками у виді спричинення легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та причинним зв'язком між вказаними діями та наслідками. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки умисною виною.

Питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України потерпіла не ставила.

Між тим, аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та враховуючи висновок судово-медичної експертизи від 07.09.2012 року, суд приходить до висновку, що тілесне ушкодження у вигляді розтяжіння зв'язок лівої стопи, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, ОСОБА_1 отримала внаслідок штовхання її підсудним рукою у груди.

В той же час, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження заподіяння ОСОБА_2 вказаного тілесного ушкодження потерпілій умисно.

На думку суду, вина підсудного щодо заподіяння ОСОБА_1 тілесного ушкодження у вигляді розтяжіння зв'язок лівої стопи, яке потягнуло за собою короткочасний розлад здоров'я до 21 дня, виражена у формі необережності у виді злочинної недбалості, тобто ОСОБА_2, здійснюючи поштовх потерпілої, не передбачав можливості заподіяння їй тілесних ушкоджень у вигляді розтяжіння ноги, хоча повинен був і міг передбачити, що внаслідок поштовху потерпіла може впасти у ямку, що знаходилася на місці події у зв'язку з проведенням робіт по огородженню земельної ділянки.

За таких обставин, з обвинувачення ОСОБА_2 слід виключити умисне спричинення ним ОСОБА_7 легкого тілесного ушкодження у вигляді розтяжіння зв'язок лівої стопи, яке відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, що потягнуло за собою короткочасний розлад здоров'я до 21 дня.

Кримінальним кодексом України не передбачена кримінальна відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, внаслідок необережних дій.

Щодо показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що її чоловік ОСОБА_2 жодного разу не штовхав потерпілу, а остання оступилася і впала у ямку через те, що намагалася вирвати у нього мобільний телефон, яким він здійснював відеозйомку незаконного огородження земельної ділянки, суд, з огляду на вищенаведені докази, вважає надуманими і розцінює, що остання у такий спосіб намагається забезпечити захист підсудному від притягнення його до кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_9 дала суду показання, що проїжджаючи селом неподалік будинку потерпілої по АДРЕСА_2 бачила бійку, що відбувалася між підсудним та потерпілою, а саме те, як потерпіла намагалася відібрати мобільний телефон у ОСОБА_2 Крім того, вона зазначила, що коли ОСОБА_1 йшла з місця події, то на біль не жалілася.

Разом з тим, свідок ОСОБА_9 не була присутня на місці події з самого початку виникнення конфлікту, а бійку побачила випадково, проїжджаючи селом, а тому суд вважає, що вона не могла бачити усіх обставин події, що мали місце між потерпілою та підсудним.

Як пояснила у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, у момент сварки вона знаходилася від місця конфлікту на відстані близько 10 метрів, бачила як ОСОБА_2 штовхав потерпілу у потилицю, проте якою рукою не пам'ятає, чи штовхав підсудний ОСОБА_11 у груди, вона, з того місця де стояла, не бачила.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий та позитивно характеризується по місцю проживання, час від часу працює по найму на сезонних роботах, а також обставини справи, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Пом'якшуючою покарання обставиною, на думку суду, слід визнати наявність на утримані підсудного двох малолітніх дітей.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, при призначенні покарання, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_1, яка вважала, що підсудному слід призначити покарання у виді штрафу.

З врахування наведених обставин в їх сукупності, думки потерпілої та майнового стану винного, суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді штрафу у наближеному до мінімального розмірі, що передбачений ч.1 ст.125 КК України, а саме, у розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 595 грн.

На думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Потерпілою ОСОБА_1 по справі заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного на її користь 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 400 гривень судових витрат. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що у зв'язку із спричиненням їй підсудним умисних легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів у ділянці грудей та розтяжіння зв'язок лівої стопи, вона перенесла моральні страждання та нервовий стрес, лікувалася амбулаторно за рекомендаціями лікарів, у неї загострилася гіпертонічна хвороба і, враховуючи її немолодий вік, ще й до сьогоднішнього дня вона не може спокійно спати.

Згідно з положеннями ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Потерпілій у результаті умисних злочинних дій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці обох верхніх кінцівок, тому суд приходить до висновку, що вона має право на відшкодування завданої їй умисними злочинним діями останнього моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування цієї шкоди, суд враховує характер завданих потерпілій тілесних ушкоджень, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, характер та обсяг болю і страждань, яких вона зазнала у зв'язку з умисними злочинними діями підсудного ОСОБА_2, тривалість необхідного лікування та пов'язані з цим вимушені зміни у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та, виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, що передбачені ст.3 ЦК України, а також виваженості, вважає необхідним стягнути на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 900 грн.

Згідно з вимогами п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

У зв'язку із виключенням із обвинувачення ОСОБА_2 умисного спричинення потерпілій легкого тілесного ушкодження у вигляді розтяжіння зв'язок лівої стопи, що потягло короткочасний розлад здоров'я, цивільний позов у цій частині слід залишити без розгляду. Потерпіла відповідно до вимог Цивільного кодексу України має право на відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, незалежно від форми вини, а тому необхідно роз'яснити її право на пред'явлення позову у цій частині у порядку цивільного судочинства.

Понесені потерпілою судові витрати, що підтверджені документально, слід стягнути з підсудного на її користь, згідно з вимогами ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 72 грн. (позов задоволено на 18%).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з підсудного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 900 (дев'ятсот) гривень у відшкодування завданої його умисними діями моральної шкоди.

В іншій частині цивільний позов залишити без розгляду і роз'яснити ОСОБА_1 право на пред'явлення позову у частині відшкодування їй моральної шкоди, завданої необережними діями, у порядку цивільного судочинства.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: О. В. Антонюк