Справа № 0304/1173/12
Провадження №1/0304/85/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2012 рокум. Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
при секретарі - Мельницькій Г.П.,
з участю прокурора - Смітюха В.Г.,
потерпілого - ОСОБА_1,
підсудного - ОСОБА_2,
захисника підсудного - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, розлученого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, судимого:
вироком Камінь-Каширського районного суду від 28.04.2005 року за ч.2 ст.189, ст. 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.03.2007 року за ч.1 ст.296, ч.2 ст.189, ст.ст.70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
звільненого постановою Маневицького районного суду від 01.02.2010 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяць 03 дні,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
встановив:
ОСОБА_2, повторно, 13 квітня 2012 року близько 18 години 30 хвилин, знаходячись у кафе барі "Наш край", що на площі Культури у м. Камені-Каширському Волинської області, з корисливих мотивів, відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_1 у сумі 721 грн., чим заподіяв останньому на вказану суму матеріальної шкоди.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і суду дав показання про те, що 13 квітня 2012 року він разом зі своїми знайомим знаходився за одним із столиків у кафе «Наш край» у м.Камені-Каширському. Через деякий час він при вході у бар зустрів потерпілого ОСОБА_1, якого він раніше знав, оскільки вони разом навчалися у Камінь-Каширському ВПУ № 4. Останній запропонував випити йому горілки, на що він відмовився, пояснивши, що може випити лише кави. ОСОБА_1 замовив собі 100 грам горілки, а йому каву. Випивши каву, він залишив приміщення кафе. Перед тим як йти додому він попередив про це своїх знайомих. Вважає, що потерпілий його обмовив, оскільки він відмовився випити з ним горілки. Окрім того, підсудний показав, що у цей же день у приміщенні Камінь-Каширського райвідділу міліції він добровільно видав працівникам міліції належні йому гроші у сумі 83 грн., які він мав при собі.
Допитаний під час досудового слідства в якості підозрюваного ОСОБА_2 дав показання про те, що 13 квітня 2012 року, перебуваючи у приміщені бару «Наш край», до столика, за яким він відпочивав зі своїми товаришами, підійшов ОСОБА_1 та запропонував йому випити з ним горілки. Він відмовився, мотивуючи тим, що спиртних напоїв не вживає. Потерпілий запропонував присісти йому за сусідній столик, на що він погодився. ОСОБА_1 замовив йому чашку кави, а собі 100 грам горілки. Поспілкувавшись між собою, він повідомив ОСОБА_1 що бажає повернутися за столик до своїх товаришів, на що потерпілий почав розкидати свої речі, бігати по барі та говорити, що він його не поважає та уникає присутності з ним. Незважаючи на це він пересів за столик до своїх товаришів, а через 20-30 хвилин залишив приміщення бару та попрямував у напрямку райвідділу міліції. Ввечері цього ж дня на пропозицію працівників міліції, які йому пояснили що у міліції із заявою про пограбування звернувся ОСОБА_1, він видав їм гроші у сумі приблизно 80 грн. дрібними купюрами
Від дачі показань в якості обвинуваченого ОСОБА_2, користуючись ст.63 Конституції України, відмовився, пояснивши, що підтримує свої показання, які він давав під час допиту в якості підозрюваного.
Незважаючи на те, що підсудний свою винуватість у вчиненні відкритого викрадення грошей у ОСОБА_1 не визнав, його вина підтверджується наступними зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, з показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що він, чекаючи автобус до м. Ковеля, 13.04.2012 року близько 18 години 30 хвилин знаходився у кафе «Наш край» у м. Камені-Каширському, де зустрів свого знайомого ОСОБА_2, якому запропонував випити кави. Вони разом присіли за один із столиків, пили каву та розмовляли між собою. Він повідомив підсудному, що їде до м. Ковеля, щоб придбати золоті обручки. Дізнавшись про те, що у нього є гроші, ОСОБА_2 попросив позичити 100 грн., на що він йому відмовив. Маючи намір розрахуватися за каву, він вийняв із внутрішньої кишені своєї куртки паспорт, де знаходилися гроші у сумі 720 грн., також у паспорті була одна купюра номіналом 50 грн. та одногривнева купюра, на якій був записаний номер мобільного телефону знайомого ОСОБА_17, а всього у паспорті була 771 грн. Після того як він взяв з паспорта 50 грн., щоб розрахуватися за каву, то поклав його на стіл. У цей момент ОСОБА_2 схватив паспорт зі столу і в його присутності дістав з нього гроші, потім положив паспорт на стіл та почав втікати до туалету. Він побіг за підсудним і просив повернути йому гроші, однак той не реагував, а втік з приміщення бару. Наздогнавши підсудного на автомобільній стоянці перед входом у магазин «Наш край», він знову просив щоб ОСОБА_2 повернув йому гроші. Підсудний присів у салон легкового автомобіля «Жигулі», але він його звідти висунув. Після цього підсудний почав втікати, маючи намір його наздогнати, він побачив що під'їхав автобус до м.Ковель, а тому не став бігти за ОСОБА_2 Приїхавши у м. Ковель, він повідомив що його пограбували своїй теперішній дружині та зателефонував з її мобільного телефону з цього приводу у Ковельський МВ УМВС України у Волинській області. Також потерпілий суду показав, що серед грошей, які знаходилися у паспорті, зокрема, це купюри номіналом по 100 грн., по 20 грн., одна купюра номіналом 50 грн., зі зворотної його сторони він заховав купюру номіналом 1 грн., на якій містився напис з номером мобільного телефону «НОМЕР_1» та ім'ям «ОСОБА_17». Цей запис він зробив 12 квітня 2012 року у с.Тоболи біля бару, коли повертався із сезонних робіт із м.Києва. Номер мобільного телефону особи на ім'я ОСОБА_17 йому повідомив ОСОБА_4, з яким він повертався додому із сезонних робіт. Вказаний напис на одногривневій купюрі був виконаний ним у присутності останнього.
Крім того, потерпілий (цивільний позивач) пояснив, що у рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_2 повернув йому 1000 грн. Разом з тим, вважає, що йому завдана також моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 5000 грн., оскільки внаслідок злочинних дій підсудного він відчував тривогу та хвилювання, втратив апетит, було порушено його звичні життєві зв'язки, він не міг поїхати на сезонні роботи із-за проведення з ним слідчих дій, через що втратив частину доходів.
З картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону до Ковельського МВ УМВС України у Волинській області 13.04.2012 року о 20 годині 50 хвилин вбачається, що ОСОБА_1 по телефону повідомив про те, що 13.04.2012 року у м. Камені-Каширському у магазині-кафе «Наш край» хлопець на ім'я ОСОБА_2 відкрито заволодів його грошима.
Згідно протоколу усної заяви про злочин від 13.04.2012 року, потерпілий ОСОБА_1 13.04.2012 року звернувся до Ковельського МВ УМВС України у Волинській області та, будучи попереджений про кримінальну відповідальність згідно зі ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину заявив, що 13.04.2012 року близько 18 години 30 хвилин у приміщенні супермаркету «Наш край» у м. Камені-Каширському чоловік на ім'я ОСОБА_2 відкрито заволодів його грошима.
Як вбачається з картки первинного обліку інформації, що надійшла по телефону 13.04.2012 року о 21 годині 15 хвилин, про обставини вчинення 13.04.2012 року близько 18 години у м. Камені-Каширському пограбування ОСОБА_1 у Камінь-Каширський РВ УМВС України повідомив черговий Ковельського МВ УМВС України у Волинській області.
Як вбачається із протоколу відтворення обстановки та обставин події від 30.04.2012 року за участю потерпілого ОСОБА_1, останній під час її проведення детально показав як, де, коли і при яких обставинах ОСОБА_2 відкрито заволодів його грошима (а.с.22).
Згідно акту добровільної видачі від 13 квітня 2012 року слідчий СВ Камінь-Каширського РВ УМВС України ОСОБА_5 у приміщенні Камінь-Каширського РВ УМВС України прийняв від ОСОБА_2 гроші у сумі 84 грн., які знаходилися у кишені штанів підсудного, а саме 3 купюри номіналом по 20 грн., 1 купюру номіналом 10 грн., 1 купюру номіналом 5 грн., 5 купюр номіналом 1 грн., 2 купюри номіналом 2 грн., які були поміщені до поліетиленового пакету, верх якого перев'язаний ниткою, а її кінці виведені на паперову бирку за підписами ОСОБА_2, понятих та слідчого (а.с.12).
З протоколу огляду речей від 02 травня 2012 року вбачається, що під час огляду грошових купюр, які були добровільно видані ОСОБА_2, на купюрі номіналом 1 грн., серія якої ГГ 4266546, було виявлено буквено-цифровий напис «НОМЕР_1 ОСОБА_17» барвником синього кольору (а.с.31).
Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 466 від 18.06.2012 року буквено-цифровий напис «НОМЕР_1 ОСОБА_17», розміщений на купюрі номіналом одна гривня серії ГГ № 4266546 виконаний ОСОБА_1 (а.с.42-44).
Із показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 вбачається, що, перебуваючи у Камінь-Каширському РВ УМВС України у Волинській області, куди він зайшов взяти довідку, його запросили в один із службових кабінетів райвідділу міліції в якості понятого. У його присутності були перераховані, поміщені до поліетиленового пакету та опечатані грошові кошти у сумі біля 80 грн., які підсудний видав працівникам міліції. Будь-яких написів на грошових купюрах він не бачив, оскільки детально їх не оглядав.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що 13 квітня 2012 року у вечірній час його було запрошено у Камінь-Каширській РВ УМВС України у Волинській області в якості понятого. В його присутності був складений акт добровільної видачі коштів, так як ОСОБА_2 видав працівникам міліції гроші, які були поміщені до поліетиленового пакету та опечатані. Грошей він особисто не оглядав.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка працівник міліції ОСОБА_5 дав показання про те, що влітку 2012 року у приміщенні службового кабінету Камінь-Каширського РВ УМВС України підсудний у присутності понятих на його пропозицію добровільно видав гроші у сумі 84 грн., які він, перерахувавши, помістив до поліетиленового пакету та опечатав, про що склав акт добровільної видачі. Будь-яких записів на купюрах він не бачив, оскільки їх детально не оглядав, гроші ним були перераховані лише як засіб платежу.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він був запрошений до Камінь-Каширського райвідділу міліції в якості понятого, у його присутності оглядалися грошові купюри, серед яких на одногривневій купюрі слідчий виявив напис, що складався з номера мобільного телефону та чоловічого імені.
З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що він та ОСОБА_8 були запрошені до Камінь-Каширського райвідділу міліції в якості понятих. В службовому кабінеті слідчий надав їм для огляду опечатаний прозорий поліетиленовий пакет, горловина якого була перев'язана ниткою. У пакеті знаходилися грошові кошти в сумі більше 80 грн.. Розірвавши його, слідчий вийняв вказані гроші та надав їх для огляду. Під час огляду цих грошей на одногривневій купюрі було виявлено напис, що складався з цифр, кількість і характер яких відповідав номеру мобільного телефону, а також ім'я на літеру «ОСОБА_17».
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 12 квітня 2012 року він з ОСОБА_1 поверталися додому у с. Тоболи Камінь-Каширського району із м. Києва, де вони перебували на сезонних роботах. Біля приміщенні бару, що знаходиться у с. Тоболи, він повідомив ОСОБА_1 номер мобільного телефону, який саме, на даний час не пам'ятає, свого знайомого ОСОБА_17. ОСОБА_1, зайшовши у бар та позичивши у продавця кулькову ручку, в його присутності записав номер мобільного телефону з зазначенням імені ОСОБА_17 на купюрі номіналом 1 грн. чи 2 грн., оскільки у нього не було паперу.
Показаннями свідка ОСОБА_4 спростовується версія підсудного ОСОБА_2 про те, що напис на одногривневій купюрі був виконаний потерпілим у райвідділі міліції після звернення останнього із заявою про його пограбування.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що вона працює барменом у кафе «Наш край» у м. Камені-Каширському, 13.04.2012 року, коли вона перебувала на роботі, близько 18 години у кафе зайшов ОСОБА_2 ще з одним незнайомим їй хлопцем. Вони замовили два бокали пива та присіли за один із столиків. За сусіднім столиком відпочивали також інші особи, яких вона не знає. Час від часу усі виходили на вулиці щоб покурити. ОСОБА_2 пішов з кафе раніше, забувши на столі свої окуляри. Ніяких сварок, криків у приміщені кафе протягом вказаного періоду часу не було і до неї ніхто з приводу пограбування не звертався.
Показаннями свідка ОСОБА_10 спростовуються показання підсудного ОСОБА_2, які він давав під час досудового слідства, про те, що потерпілий ОСОБА_1 бігав по приміщені бару та розкидав речі, будучи незадоволеним тим, що підсудний пересів від нього за столик до своїх товаришів.
Із показань у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_2 перебував 13 квітня 2012 року у приміщені бару «Наш край», що у м.Камені-Каширському, спочатку він сидів з ними за одним столиком, а через 5 хвилин пересів до іншої компанії.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він має у власності автомобіль «ВАЗ-2105», підсудного ОСОБА_2 знає, однак біля його автомобіля ніколи не було ніякого конфлікту між підсудним та ОСОБА_1, який йому взагалі не знайомий.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дав показання про те, що у нього є автомобіль «ВАЗ-2105», проте такого випадку, щоб хтось витягував з його автомобіля ОСОБА_2 не було.
Оскільки свідкам ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не відомі обставини, які б мали значення у даній кримінальній справі, то їх показання суд до уваги не приймає.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що він не був очевидцем конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і з приводу викрадення підсудним грошей йому нічого не відомо, а відтак, його показання суд залишає поза увагою.
Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_1 є послідовними, детальними і не містять суттєвих суперечностей, а також підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, в тому числі, висновком почеркознавчої експертизи, показаннями свідка ОСОБА_4, протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого, і будь-яких підстав ставити їх під сумнів немає, суд вважає, що вони є правдивими та бере за основу при постановленні даного вироку.
З огляду на вищевикладене, показання ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину суд вважає неправдивими та розцінює їх як спосіб захисту підсудного з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин.
Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна, вчиненими повторно, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.
Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, та особу винного, а саме те, що він раніше судимий, у тому числі за вчинення корисливого злочину, по місцю проживання характеризується негативно, постійного джерела доходів немає.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і тому покарання йому слід обрати у виді позбавлення волі.
Визначаючи термін покарання, суд враховує, що підсудний, будучи засуджений до 4 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення в тому числі корисливого злочину, за що відбував покарання у місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став і належних висновків для себе не зробив, та невдовзі, після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, знову вчинив корисливий злочин, а тому приходить до переконання, що покарання у виді позбавлення волі йому необхідно призначити на строк 5 років.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для призначення більш м'якого покарання або застосування ст.75 КК України, суд не вбачає.
Суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов підлягає до частково задоволення. Внаслідок злочинних дій підсудного ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у розмірі 721 грн. Окрім того, потерпілому завдана також моральна шкода, яка полягає у тому, що останній у момент пограбування його підсудним відчув сильне потрясіння, тривогу, хвилювання та нервовий стрес, і через необхідність проведення слідчих дій був порушений звичний спосіб його життя. Визначаючи розмір завданої потерпілому моральної шкоди суд враховує характер та обсяг вказаних душевних страждань та вимушених змін у його житті у зв'язку з умисними злочинним діями ОСОБА_2, та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає необхідним стягнути з останнього на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 500 грн. При цьому суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що у зв'язку з вчиненням відносно нього злочину він не міг виїхати на сезонні роботи та втратив заробіток, оскільки наведене свідчить не про моральну шкоду, а про упущену вигоду, розмір якої потерпілим не доведено.
Враховуючи, що підсудний відшкодував потерпілому 1000 грн., чого останній у судовому засіданні не заперечував, стягненню зі ОСОБА_2 підлягає 221 грн. у рахунок відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди.
Окрім того, з підсудного в доход держави слід стягнути судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 352 грн. 80 коп.
Майно ОСОБА_2, а саме, грошові кошти у сумі 83 грн., на які накладено арешт, суд вважає за доцільне звернути в рахунок відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди.
Речовий доказ - грошову купюру № ГГ 4266546 номіналом одна гривня, на якій барвником синього кольору зображено буквено-цифровий напис «НОМЕР_1» та ім'я «ОСОБА_17», необхідно залишити при матеріалах кримінальної справи, зробивши на ній помітку про неможливість подальшого використання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту із-залу суду негайно.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту взяття ОСОБА_2 під варту, тобто з 08 жовтня 2012 року.
Стягнути з підсудного ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 221 (двісті двадцять одну) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 у доход держави судові витрати у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 80 коп.
Речовий доказ - грошові кошти у сумі 83 грн., на які накладено арешт, що знаходяться на депозитному рахунку Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області, звернути в рахунок відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди.
Речовий доказ - купюру номіналом одна гривня № ГГ 4266546, на якій барвником синього кольору зображено буквено-цифровий напис «НОМЕР_1» та «ім'я ОСОБА_17», залишити при матеріалах кримінальної справи, зробивши на ній помітку про неможливість подальшого використання.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий: О. В. Антонюк