АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3577/2012

Головуючий по 1-й інстанції Шаповал Т.В.

Суддя-доповідач: Лобов О. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року м.Полтава

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Чічіля В.А., Петренка В.М.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київського району м.Полтави в інтересах Інспекції державного архітектурного контролю в Полтавській області на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на самочинно збудовані гараж площею 21,1 м.кв. та сарай площею 9,2 м.кв., які розташовані на території садиби АДРЕСА_1 у м.Полтаві, мотивуючи заявлені вимоги тим, що зазначені споруди збудовані без належного дозволу на відведеній позивачці у користування земельній ділянці.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2012 року позов задоволений: за ОСОБА_2 визнане право власності на самочинно збудовані гараж площею 21,1 м.кв. і сарай площею 9,2 м.кв., розташовані у садибі АДРЕСА_1 у м.Полтаві.

Прокурор Київського району м.Полтави в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не притягнув до участі у справі уповноважений державний орган, який виконує функції у сфері нагляду за дотриманням правил містобудування. Судом залишена поза увагою відсутність доказів про звернення позивачки до уповноважених органів з вимогою про прийняття в експлуатацію самочинно зведених споруд.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київського районного суду м.Полтави від 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку площею 1 171 м.кв. по АДРЕСА_1 у м.Полтаві. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 без належних дозволів самочинно збудувала гараж і сарай, які згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №247 від 03 січня 2012 року відповідають вимогам будівельно-технічних норм.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки відсутні правовстановлюючі документи на спірні гараж і сарай, що позбавляє її можливості оформити право власності.

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

За змістом ст.18, ст.22 ЗУ «Про основи містобудування»право на будівництво здійснюється за наявності права власності чи користування земельною ділянкою та після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.Закінчені будівництвом об?єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у порядку, встановленму Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.26 ЗУ «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судами відповідно до законодавства.

Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Окрім того, за змістом ст.1, ст.3, п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів громадян.

З огляду на наведене звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведена правова позиція викладена у пункті 9 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року.

У пункті 11 вказаної Постанови зазначається, що суди повинні мати на увазі те, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них тощо, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття яких подаються до31 грудня 2012 року.

У пінкті 27 Постанови роз?яснено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

Таким чином, у судовому порядку право власності на самочинно збудовані об?єкти нерухомості може бути визнане лише за сукупності певних умов -відмови уповноваженого органу у видачі документів, які надають право виконувати будівельні роботи, додержання під час будівництва державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, згоди власника земельної ділянки, а також якщо питання щодо прийняття в експлуатацію збудованої споруди було предметом розгляду компетентного державного органу, тощо.

Позивачка не надала суду доказів того, що вона зверталася у встановленому порядку до уповноваженого органу з питанням про введення в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів і їй було відмовлено, отже це свідчить про відсутність спору про право.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.4, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київського району м.Полтави в інтересах Інспекції державного архітектурного контролю в Полтавській області задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.М. Петренко

В.А. Чічіль