АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3087/2012
Головуючий по 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Суддя-доповідач: Карнаух П. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді: Карнауха П.М.
Суддів: Панченка О.О., Прядкіної О.В.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 104 701 грн. 75 коп. сплачених коштів, 130 874 грн. 78 коп. вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, 2 355 грн. 76 коп. судових витрат, а всього -237 932 грн. 29 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення з неї вартості ремонтно-будівельних робіт та судових витрат посилаючись не порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Предметом оскарження є часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачки вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, а тому рішення суду переглядається лише в цій частині.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та повно, всебічно та об'єктивно дослідив надані сторонами докази, здійснив належну оцінку доводам та запереченням.
Так, як вбачається з обставин, встановлених судом першої інстанції, 25 лютого 2011 року відповідач отримала від позивача кошти в сумі 1500 доларів США, 06 червня 2011 року -в сумі 1000 доларів США, а 27 липня 2011 року -в сумі 10 600 доларів США, всього -в сумі 13 100 доларів США, про що наявні письмові розписки.
Згідно з письмовими розписками зазначені кошти отримані відповідачем як авансові платежі за будинок в с. Марківка Полтавського району, який відповідач зобов'язувалася продати позивачу.
Договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було.
ОСОБА_3 в будинку в с. Марківка Полтавського району здійснено певний обсяг ремонтно-будівельних робіт, вартість яких позивачем оцінено в 187 672,97 грн.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 46-12 від 18 травня 2012 року дійсна вартістю виконаних ремонтно-будівельних робіт, що проведені в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 складає 130 874,78 грн.
Висновки суду про визнання періодичних проплат з боку позивача відповідачці авансовими платежами, які підлягають поверненню в тому ж розмірі, що й отримані, є вірними, відповідають нормам статті570 ЦК України та ОСОБА_2 не оспорюються.
Заперечуючи вартість виконаних ремонтних робіт позивачем, відповідачка жодних доказів на спростування висновку судової експертизи не надала. Так само, як і не надала доказів на підтвердження здійснення позивачем самочинної добудови, що стало перешкодою для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку.
При цьому, ОСОБА_2 не заперечує самого факту здійснення позивачем ремонтно-будівельних робіт в будинку, відносно якого вони досягли згоди на купівлю-продаж, вчинивши певні дії на підтвердження цього -позивач передав грошову суму в рахунок авансу, а відповідач -ключі від будинку.
Шкода -це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом. Поряд із поняттям "шкода", законодавець використовує поняття "збитки". Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права {реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки -це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України).
Заперечуючи вимоги про стягнення вартості проведених ремонтно-будівельних робіт, ОСОБА_2 вдається лише в аналіз тлумачення самого поняття шкода, при цьому не зазначаючи жодного доказу на підтвердження іншої вартості проведених робіт та відсутності бездіяльності з її сторони щодо укладення договору.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно дав оцінку наявним доказам, наданим сторонами та прийшов до висновку про необхідність проведення такого стягнення, але в розмірах суми вартості робіт, яка визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи, а не в межах заявленої позовної вимоги, оскільки позивачем вартість робіт в сумі 187 672,97 грн. не доведена.
Хибною є думка апелянта, що в наслідок виниклого спору позивач не зазнав збитків, оскільки його права не є порушеними.
Так, позивач мав намір придбати у відповідачки будинок, в якому став проживати після передачі останній авансу. Проводячи певні ремонтні роботи він безперечно поніс грошові витрати, як підлягають стягненню на його користь, оскільки всі істотні умови договору не були виконані з вини відповідача щодо подальшого укладення договору. А тому, право позивача на оформлення у встановленому законом порядку договору купівлі-продажу нерухомого майна -будинку, якому він вже встиг провести ремонтні роботи, є порушеним.
Вірною є критична оцінка судом першої інстанції пояснень відповідача про те, що відчуження будинку не відбулося з вини позивача, який відмовляється укладати договір купівлі-продажу, оскільки вони спростовуються, зокрема, діями відповідачки щодо пред'явлення позову про виселення позивача з будинку.
Твердження ОСОБА_2 про те, що вона такий позов подала вже після того, як з позовом до суду звернувся позивач, не має суттєвого значення та не може бути взято до уваги, оскільки час пред'явлення такої вимоги не може бути підставою для підтвердження наявності наміру виконати всі істотні умови щодо досягнутої згоди по продажу будинку позивачу на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що пред'явлення відповідачкою позову про виселення позивача свідчить про відсутність у неї наміру в подальшому укласти договір в порядку встановленому законодавством та спростовують її твердження про бажання оформити договір належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не були здійснені жодні дії, направленні на доказування своїх заперечень, що свідчить про її недобросовісність у здійсненні своїх процесуальних прав і виконанні процесуальних обов'язків.
Тому, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень щодо пред'явленого позову.
Оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку відповідача доводять відсутність підстав вважати порушення прав та інтересів позивача. Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірними та обгрутнованими висновки суду про відмову відповідача від укладення з позивачем договору купівлі-продажу будинку в с. Марківка Полтавського району та про наявність доведеної обставини спричинення позивачу матеріальних збитків в розмірі 130 874,78 грн., які підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Апелянтом тлумачення норм чинного цивільного законодавства проведено без повного та системного аналізу. Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Таким чином, висновки місцевого суду вірні та ґрунтуються на нормах закону.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Панченко О.О.
Прядкіна О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух