АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3425/2012

Головуючий по 1-й інстанції Цибізова С.А.

Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І.; при секретарі: Цюрі Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки «Полтава і полтавці»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2012 року по справі за позовом кредитної спілки «Полтава і полтавці»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року кредитна спілка «Полтава і полтавці»звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2012 року позов кредитної спілки «Полтава і полтавці»задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Полтава і полтавці»заборгованість по донарахованим процентам за користування кредитом у сумі 2442,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Полтава і полтавці»судовий збір в сумі 26,78 грн.

З рішенням суду не погодилася кредитна спілка «Полтава і полтавці»та подала на нього апеляційну скаргу. Прохають рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права.

Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності відповідачки, яка будучи належним чином та завчасно повідомленою про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась з невідомих причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що проценти нараховані позивачем згідно п. 9.1. кредитного договору за своєю природою, є неустойкою, яка підлягає стягненню у зв'язку з не припиненням грошового зобов'язання між сторонами. Згідно положень ч.3 ст. 551 ЦК України розрахована позивачем сума неустойки підлягає зменшенню до розміру співмірного сумі заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №417 відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 3000 грн. строком на 1 рік по 04.06.2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.18% щоденно на залишок суми кредиту. Погашення заборгованості за кредитним договором повинно проводиться щомісячно відповідно до графіку.

Пунктом 9.1. кредитного договору розділу 9 «Відповідальність сторін»передбачено, що при порушені боржником будь-яких платежів більш ніж на 3 дні, позивач має право подвоїти проценту ставку, вказану у пункту 1.1. договору, якщо після закінчення місячного строку з дня подвоєння процентної ставки боржник порушує строк сплати кредиту та (або) відсотків, позивач потроює проценту ставку, до моменту повного погашення простроченої заборгованості. У випадку стягнення заборгованості в судовому порядку -додатково стягнути відсотки за користування кредитом з розрахунку 0,5% від суми кредиту за кожен день прострочення.

26 травня 2009 року суддею Октябрського районного суду м. Полтави за заявою кредитної спілки «Полтава та Полтавці»було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредиту в сумі 1272,50 грн., проценти за неналежне виконання договору в сумі 2507,82 грн., що в загальній сумі складає 3780,32 грн. Даний судовий наказ набрав чинності та виданий позивачу 13.07.2009 року. Станом на момент розгляду справи ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання, які випливають із кредитного договору №417 від 04.06.2008 р., виконані не в повному обсязі, зокрема залишаються не поверненими тіло кредиту в розмірі 1272,50 грн. та проценти.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, при вирішенні питань щодо наявності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, в цілому правильно визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дійшов до помилкових та передчасних висновків, які суперечать нормам закону внаслідок їх неправильного застосування.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми закону, присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку). В цій частині висновки місцевого суду є правомірними та обґрунтованими.

На думку, колегії суддів, судом першої інстанції, право позивача проводити згідно п.9.1. кредитного договору нарахування подвоєної та потроєної процентної ставки за кожен день прострочення та додатково 0,5% від суми кредиту за кожен день прострочення, правильно визначено засобом цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки. Проте, місцевим судом, безпідставно із загальної суми нарахованих позивачем процентів, віднесено до неустойки встановлену договором проценту ставку в розмірі 0,18 % щоденно на залишок суми кредиту, оскільки вона є платою за користування грошима згідно ст.ст.1054, 1065-1 ЦК України. В результаті вказаних дій, зменшуючи розмір неустойки до розміру процентної ставки визначеної п.1.1. договору, суд, в порушення норм закону, фактично відмовив позивачу у стягнені штрафних санкцій, на що правомірно вказувалося апелянтом у апеляційній скарзі.

Виходячи з даних підтверджених матеріалами справи, розмір процентів за один день користування кредитом, які підлягали сплаті відповідачкою згідно п. 1.1. договору, становить 1272,50 / 100% х 0.18%=2.29 грн. Оскільки кількість прострочених днів, за період часу з 27.05.2009 року по 10.06.2012 року, склала 1110 днів, то загальна сума заборгованості по процентам становить 1110 х 2.29 = 2542 грн. Різниця між вказаною сумою та загальною сумою процентів нарахованих позивачем, якраз і складає суму неустойки, яку останній прохав стягнути з відповідачки.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В цілому погоджуючись з правом позивача на нарахування відповідно до п.9.1. кредитного договору подвоєної та потроєної процентної ставки за кожен день прострочення та додатково 0,5% від суми кредиту за кожен день прострочення, районним судом, не взято до уваги зазначених вище положень та не вказано на необхідність відмови у проведенні стягнення додаткових штрафних санкцій у вигляді 0,5% від суми кредиту за кожен день прострочення, оскільки за таких умов відповідачка фактично буде двічі притягнута до цивільно-правової відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Таким чином у задоволенні позовних вимог про стягнення 0,5% за користування кредитом необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ передбачено, що положення ч.3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою боржника.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді та зміст позовних вимог, але участі в судових засіданнях не брала, будь-яких заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог не подавала. За таких обставин, у місцевого суду, не було підстав для застосування положень ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки.

Дійшовши до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача пені, згідно п.9.1. договору у розмірі потроєної процентної ставки за кожен день прострочення, колегія суддів, зважаючи на те, що районним судом при проведені розрахунку допущено рахункові помилки, вважає за необхідне провести свій розрахунок.

Виходячи з даних підтверджених матеріалами справи, розмір процентів за один день користування кредитом, які підлягали сплаті відповідачкою згідно п. 9.1. договору, становить 1272,50 / 100% х 0.36%=4.58 грн. Оскільки кількість прострочених днів, за період часу з 27.05.2009 року по 10.06.2012 року, склала 1110 днів, то загальна сума заборгованості по пені становить 1110 х 4.58 = 5083,80 грн.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги кредитної спілки «Полтава і полтавці», скасування рішення Полтавського районного Полтавської області від 13 серпня 2012 року та постановлення нового рішення по суті позовних вимог..

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Полтава і полтавці» -задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2012 року -скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги кредитної спілки «Полтава і полтавці»задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Полтава і полтавці»заборгованість за кредитом договором у сумі 7625,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Полтава і полтавці»судовий збір в сумі 49,48 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)