Судове рішення #25486017



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3340/2012

Головуючий по 1-й інстанції Матвієнко В.М.

Суддя-доповідач: Карнаух П. М.


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


11 вересня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Карнауха П.М.,

Суддів: Дряниці Ю.В.,Кривчун Т.О.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 серпня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю , його розподіл та вселення,-нання особи такою, що втартила

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 серпня 2012 року Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задоволено.

Визнано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, що втратила право користування житловою площею розташованою у АДРЕСА_1 -А м. Лубни Полтавської області .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподіл та вселення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд безпідставно визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, які не були належним чином доведені позивачем, наслідком чого стало невірне вирішення спору, просив рішення скасувати та постановити нове про задоволення його позову в повному обсязі та відмову у позові про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п. 1,3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

По справі встановлено, що позивачка разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 (ОСОБА_4. ) здійснили обмін належної їм на праві спільної власності 2- х кімнатної квартири АДРЕСА_2 на 4- х кімнатну АДРЕСА_1 м. Лубни., в яку вселилися разом з ОСОБА_2

24.12.1999 року сторони зареєструвала шлюб. 23.04.2004 року ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі, як член сім»ї , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу, довідкою про склад сім»ї (а.с.5, 56).

21.05. 2010 року зареєстрований шлюб був розірваний.


Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3 місцевий суд виходив з положень ч.2 ст.405 ЦК України, а саме того факту, що член сім»ї власника житла, втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку належать особи, зазначені у ч. 2 ст. 64 ЖК України, а саме: подружжя власника, їх діти і батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають разом із власником і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги доказів щодо поважності не проживання в спірній квартирі відповідача, а саме: що між сторонами після розлучення існували неприязні стосунки. Позивачка ОСОБА_3 створила неможливі умови для проживання відповідача. Факт зміни замків в спірній квартирі позивачкою не спростований.

За таких обставин місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо відсутності у ОСОБА_2 доказів, підтверджуючих поважні причини його відсутності у квартирі більше року .

Встановивши зазначені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав відповідача таким, що втратив право користування майном, що належить на праві власності позивачці.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильно висновку щодо відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання майна спільною сумісною власністю, його розділ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що сторонами та найманими ними громадянами проводилися ремонти у спірній квартирі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розділ, місцевий суд виходив з того, що домовленості між сторонами про визнання належної частки у квартирі ОСОБА_3 після проведення ремонтів квартири спільною сумісною власністю подружжя між сторонами не було, права власності на частку у квартирі ОСОБА_2 не мав. Місцевий суд при постановлені рішення також врахував вартість проведеного ремонту, те, що розмір вартості частки у квартирі ОСОБА_3 істотно не збільшився. Доказів про істотне збільшення вартості її частки в зв»язку з ремонтом квартири, ОСОБА_2 суду не надав., корисна площа житла після проведеного ремонту не збільшилася. А тому місцевий суд прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання майна спільною сумісною власністю, його розподіл.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині вселення, оскільки ОСОБА_2 має право на користування спірною квартирою в силу ст. 156 ч. 4 ЖК України, а так як позивачка перешкоджає в користуванні спірною квартирою, його позовні вимоги про вселення підлягають до задоволення.


Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07серпня 2012 року підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право користування житловою площею, розташованою у АДРЕСА_1 м. Лубни Полтавської області та в частині відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення з постановленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вселення, вселивши ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 м. Лубни Полтавської області. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,


Р І Ш Е Н Н Я :


Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 серпня 2012 року в частині визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право користування житловою площею, розташованою у АДРЕСА_1 м. Лубни Полтавської області та в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про вселення -скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вселення. Вселити ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 Полтавської області.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 серпня 2012 року -залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)


З оригіналом згідно:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація