АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3257/2012
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Дряниця Ю.В.
Суддів: Кривчун Т.О., Прядкіної О.В.
При секретарі: Ткаченко Т.І.
З участю: позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по комунальним послугам в сумі 2 496 грн. 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 249 грн. 68 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 1988 року проживала в гуртожитку ВАТ «Полтавський завод ГРЛ»по АДРЕСА_1 в м. Полтава та займала ліжко-місце в кімнаті № 226.
21.03.2006 року ОСОБА_2 було видано ордер № 17, відповідно до якого їй в складі сім'ї двох осіб (ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.) було надано кімнату № 226 площею 13,3 кв.м.
У зв'язку з відсутністю необхідних умов для догляду за малолітньою дитиною, ОСОБА_2 21.03.2006 року звернулась з заявою до адміністрації ВАТ «Полтавський завод ГРЛ»про надання дозволу бути тимчасово відсутньою в гуртожитку. Відповідний дозвіл було отримано, який продовжувався до 01.06.2009 року.
На період відсутності ОСОБА_2 в кімнату № 226 була тимчасово заселена ОСОБА_3 на підставі ордеру № 37 від 18.04.2006 року.
01 червня 2009 року, маючи намір повернутись до гуртожитку для постійного проживання в ньому разом з дитиною, ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_3 попередження про звільнення нею тимчасово займаної кімнати № 226. Однак, остання відмовилась звільнити займану кімнату, що змусило ОСОБА_2 в червні 2010 року звернутись до суду з позовом за захистом своїх порушених житлових прав, в якому ставила питання про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення відповідачки з займаної кімнати та стягнути заборгованість по оплаті комунальних послуг, яка утворилась внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.03.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні кімнатою № 226 в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Полтаві. Виселено ОСОБА_3 з кімнати № 226 гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вказаним судоми рішенням було встановлено ту обставину, що під час проживання в гуртожитку ОСОБА_3 періодично сплачувала кошти за проживання на рахунок, який було відкрито на ім'я ОСОБА_2, однак оплата комунальних послуг здійснювалась нерегулярно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1474,75 коп.
Спірну кімнату ОСОБА_3 звільнила 01.07.2011 року в примусовому порядку, що підтверджується актом Київського ВДВС від 01.07.2011 року.
Станом на дату виселення ОСОБА_3, заборгованість по оплаті комунальних послуг за користування кімнатою № 226 гуртожитку становила 2496, 88 грн., яка складалась з заборгованості по квартплаті 1487,35 коп. та заборгованості по водопостачанню 1009,53 грн. Вказану заборгованість було сплачено ОСОБА_2, що підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахувавши всі встановлені фактичні обставини по справі.
На підставі рішення про надання жилої площу в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (ст. 129 ЖК України).
Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що ОСОБА_3 на підставі ордеру № 37 від 18.04.2006 року була тимчасово вселена до кімнати № 226 в гуртожитку ВАТ «Полтавський завод ГРЛ»по АДРЕСА_1 в м. Полтаві. На підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.03.2011 року ОСОБА_3 була виселена з займаної кімнати 01.07.2011 року в примусовому порядку державним виконавцем, що підтверджується актом державного виконавця актом Київського ВДВС від 01.07.2011 року.
За час проживання в даній кімнаті ОСОБА_3 допустила заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг на загальну суму 2496,88 грн., яку була змушена за неї погасити ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Наймач житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати у встановлені строки надані житлово-комунальні послуги. Вказаний обов'язок закріплений нормами Житлового кодексу України та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затв. Постановою КМУ від 08.10.1992 р. за № 572 зі змінами та доповненнями.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).
Твердження апелянта про те, що рішенням суду від 17.03.2011 року було вже вирішено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості по комунальним послугам, не заслуговує на увагу, оскільки при ухваленні даного рішення підставами для відмови ОСОБА_2 в задоволенні цієї позовної вимоги було те, що заборгованість по комунальним послугам виникла саме перед ОСББ «Великий», а тому ОСОБА_2 не була повноважна пред'являти дані вимоги.
В даному ж спорі, підстави позовних вимог є іншими, оскільки вони витікають з регрес них відносин. ОСОБА_2 було сплачено заборгованість по квартплаті та комунальним послугам, яка утворилась за період тимчасового проживання (по дату примусового виселення) ОСОБА_3 у спірній кімнаті гуртожитку. Таким чином, ОСОБА_2 понесла втрати через неналежне виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків по користуванню житловим приміщенням в гуртожитку.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що вона в даному гуртожитку не проживає починаючи з 19 листопада 2010 року, які спростовуються обставинами встановленими рішенням суду від 17.03.2011 року та актом державного виконавця від 01.07.2011 року про примусове виконання вказаного рішення.
Відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів вважає, що висновки суду щодо критичної оцінки позиції відповідача є вірними та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять спростування пред'явлених вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким дана відповідна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Тлумачення норм матеріального та процесуального права апелянтом проведено поверхово, без повного та системного аналізу норм, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Кривчун Т.О.
Прядкіна О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця