Справа №2-а-1275/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г.В.

Номер провадження 22-а/1890/12007/12 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Ведмедь Н. І.,

суддів - Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області

на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання доплатити державну соціальну допомогу,

в с т а н о в и л а :

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2010 року вимоги задоволені частково: поновлено пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав; визнано протиправною бездіяльність відповідача; зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням сплачених сум.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вважає, що у 2007 році управління не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІV була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України такого зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.

Вказує, що з 2008 року підвищення пенсії позивачеві проводилось у межах розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, а тому підстави для цих виплат в іншому розмірі відсутні.

Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Колегія суддів вважає правильним і прийнятим в межах положень ст.102 КАС України також висновок суду першої інстанції і в частині поновлення позивачеві строку звернення до суду, як такого, що пропущений з поважних причин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -