Справа №2-42 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудін
Номер провадження 22-ц/1890/1785/12 Суддя-доповідач - Маслов
Категорія - 5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Гагіна М. В., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, усунення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого в шлюбі,
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1 про визнання права власності на майно,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року, якою залишено без задоволення її заяву про ухвалення додаткового рішення
апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року, якими залишено без задоволення її заяви про ухвалення додаткового рішення та про виправлення описок в рішенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2012 року у цій справі,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2012 року
позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково: визнано за кожним з них право власності на Ѕ частину металевого торгівельного кіоску, розміром 2x5 м, загальною площею 10 кв.м, висотою 3 м, розташованого на території ринку по пров. Тельмана, 19 а в м. Охтирка Сумської області на торгівельних місцях №НОМЕР_1 - № НОМЕР_2; в порядку реального розподілу майна виділено у власність ОСОБА_1 DVD програвач «ВВК» вартістю 350 грн., пилосос «SAMSUNG» вартістю 800 грн., мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 350 грн., а всього майна на загальну суму 1500 грн., а ОСОБА_3 - телевізор «SAMSUNG» вартістю 1200 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. різницю вартості розподіленого майна; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні Ѕ частиною металевого торгівельного кіоску, розташованого на території ринку по пров. Тельмана, 19 а в м. Охтирка Сумської області на торгівельних місцях № НОМЕР_1 - № НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Позов ОСОБА_2 про визнання права власності на кольоровий телевізор марки «SAMSUNG», DVD програвач «ВВК», пилосос «SAMSUNG», праску фірми «Moulinex», холодильник «LG» залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, посилаючись на те, що фактичний поділ кіоску у зв'язку з особливостями його конструкції, неможливий, кіоск було придбано нею за особисті кошти, отримані від продажу належної їй на праві власності квартири, суд виділив їй майно, на яке вона вимог не заявляла та яке не було оцінено, просить рішення суду скасувати, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі на рішення суду, вказуючи, що суд побудував своє рішення на припущеннях, а надані нею докази свідчили про належність їй речей, придбаних за час спільного проживання її дочки та зятя, просить рішення суду скасувати, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, у тому числі присудити їй холодильник, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3, який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявлених позовів і апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15 вересня 2001 року по 15 травня 2011 року, коли набрало законної сили рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 5 травня 2011 року про розірвання шлюбу, копія якого є на а.с.7.
Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Суд першої інстанції встановив, що під час шлюбу подружжя ОСОБА_3 нажило спірного майна на суму 2700 грн. (програвач вартістю 350 грн., пилосос - 800 грн., мікрохвильову піч - 350 грн., телевізор - 1200 грн.), а також металевий торгівельний кіоск, який знаходиться на Охтирському міському ринку. Оскільки між бувшим подружжям не досягнуто згоди щодо розподілу цього майна, то суд у відповідності зі ст.ст.69, 70, 71 СК України провів такий розподіл. При цьому місцевий суд допустився арифметичної помилки при визначенні компенсації, яка повинна скласти 150 грн., а не 300 грн., як це зазначив суд в рішенні (2700:2=1350-1200=150). Тому рішення в цій частині підлягає зміні. ОСОБА_2 не надала безспірних доказів приналежності цих речей їй, а тому суд обгрунтовано відмовив їй у позові. В апеляційній скарзі вона не називає доказів або обставин, які б ставили під сумнів рішення місцевого суду в цій частині.
Суд обґрунтовано визнав за бувшим подружжям право власності по Ѕ частині торгівельного кіоску №НОМЕР_1-НОМЕР_2 розміром 2х5 і заввишки 3 м за кожним і таке рішення місцевого суду відповідає роз'ясненню, яке міститься у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки ніхто зі сторін не вніс на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації для іншої сторони. В подальшому сторони не позбавлені права вирішити цей спір за домовленістю, а при відсутності такової - у судовому порядку з внесенням грошової компенсації.
ОСОБА_1 не надала суду достатніх доказів на підтвердження своєї правової позиції про приналежність їй на праві особистої власності торгівельного кіоску, як придбаного за гроші, які вона виручила від продажу власної квартири у 2006 році. По-перше, час продажу квартири і придбання кіоску не співпадають. По-друге, ці доводи категорично заперечує ОСОБА_3
Згідно ч.1 ст.64 СК України подружжя вправі укладати між собою будь-які договори, які не заборонені законом. ОСОБА_1 мала право при придбанні спірного кіоску у 2006 році обумовити у розписці або у будь-якому іншому письмовому документі, підписаному її чоловіком ОСОБА_3, про приналежність їй цього майна на праві особистої, а не спільної сумісної власності. Такого документу не складалося, що визнається обома сторонами.
В свою чергу ОСОБА_3 стверджує, що саме він придбав цей кіоск у 2006 році і також подавав суду першої інстанції докази з цього приводу.
Суд першої інстанції оцінив ці докази у сукупності і зробив правильний висновок про те, що торгівельний кіоск, придбаний подружжям ОСОБА_3 під час шлюбу за спільні кошти і належить їм на праві спільної сумісної власності, яку суд перетворив на спільну часткову власність. Апеляційний суд знаходить такий висновок відповідаючим зібраним у справі доказам і вимогам закону.
Відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст.52 ЦК України майно фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Про це йдеться у п.29 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України. Однак, при розгляді справи встановлено, що хоча ОСОБА_1 і є фізичною особою-підприємцем, однак вказаний торгівельний кіоск не є її особистою власністю, оскільки набутий під час шлюбу і за спільні кошти подружжя, яке здійснювало в ньому торгівельну діяльність. В подальшому цей кіоск можливо і буде належати їй на праві особистої власності, якщо вона сплатить бувшому чоловіку половину його вартості. Тому апеляційна скарга і в цій частині задоволенню не підлягає.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом було виділено їй майно, на яке вона вимог не заявляла, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даному випадку суд першої інстанції вирішував позовні вимоги її колишнього чоловіка, який у своїй позовній заяві просив поділити між ним та ОСОБА_1, вказане ним майно, що є їхньою спільною сумісною власністю.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказувала, що судом не було проведено оцінку майна, виділеного кожному з бувшого подружжя. Такі аргументи апелянтки не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ніким із сторін спору вартість майна, заявлена позивачем ОСОБА_3 та встановлена в судовому засіданні, не оспорювалась і письмові клопотання про проведення експертної оцінки майна в матеріалах справи відсутні.
Доводи ОСОБА_2 про те, що судом було безпідставно відмовлено у задоволенні її позову та не взято до уваги її доводів про те, що кольоровий телевізор, DVD програвач, холодильник, пилосос, праску придбавала вона за власні кошти, на думку колегії суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до вимог, встановлених ст.60 ЦПК України позивачкою ОСОБА_2 не було доведено обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, та не було надано безспірних та належних доказів, які б свідчили про придбання саме нею цих товарів за власні кошти та для власних потреб. В той же час, судом було з достовірністю встановлено, що вказані спірні речі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було придбано під час шлюбу за спільні кошти.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу незаконності ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року про відмову у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат, то вони є безпідставними. Так, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнувши на її користь з відповідача ОСОБА_3 1000 грн. витрат на правову допомогу, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України прийняв законне і обґрунтоване рішення про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо відшкодування судових витрат за сплачений нею судовий збір. Оскільки позов відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 так само задоволено частково, а сума витрат, понесених кожною стороною є пропорційною до тієї частини, у задоволенні яких їм було відмовлено, то така сума підлягає зарахуванню.
Колегія суддів знаходить обгрунтованою скаргу ОСОБА_2 щодо неправильності рішення суду та ухвали суду по спору за холодильнк. Суд в мотивувальній частині рішення зробив висновок, що цей холодильник не є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 і колегія суддів погоджується з таким висновком. Однак позов ОСОБА_2 щодо цього холодильника в її квартирі залишився не вирішеним судом, оскільки в резолютивній частині рішення вже немає згадки про холодильник. Суд необґрунтовано відмовив їй у задоволенні її заяви про постановлення додаткового рішення щодо холодильника на підставі п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України. Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, а ухвала суду скасуванню.
Також підлягають вилученню з описової частини рішення слова «та її представника», «та своєї дочки», а слово «прохали» підлягає заміні на слово «прохала». Доводи апелянтки ОСОБА_2 про те, що вона не мала в судовому засіданні представника, що вона не казала про придбання майна для своєї дочки і що вона прохала суд тільки за себе, колегія суддів знаходить обґрунтованими на матеріалах справи. А тому рішення в цій частині також підлягає зміні, слова вилученню, а ухвала суду - скасуванню.
У зв'язку з частковим задоволенням позовів і апеляційних скарг, колегія суддів вважає за потрібне покласти судові витрати за апеляційний перегляд справи на сторони у розмірах ними фактично понесених.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2012 року в даній справі в частині розміру грошової компенсації та в частині спору за холодильник.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 150 грн. грошової компенсації за розподіл спільного сумісного майна, а не 300 грн., як це зазначено у рішенні місцевого суду.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на холодильник фірми «LG».
Скасувати ухвали Охтирського міськрайонного суду від 7 серпня 2012 року в даній справі щодо відмови у постановленні додаткового рішення по спору за холодильник та щодо відмови у виправленні описок.
Змінити описову частину цього ж рішення, вилучивши з нього слова «та її представника», «та своєї дочки», а слово «прохали» замінити на слово «прохала».
Судові витрати покласти на сторони у розмірах фактично ними понесеними.
В інших частинах рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -