Справа №2-1200 Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко
Номер провадження 22-ц/1890/1397/12 Суддя-доповідач - Шевченко
Категорія - 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Шевченка В. А.,
суддів - Білецького О. М., Таран С. А.,
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення плати за суміщення посад та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів з позовом, у якому зазначала, що з 06 листопада 2008 року по 25 березня 2009 року вона працювала у відповідача заступником головного бухгалтера; звільнена за власним бажанням згідно з поданою нею заявою про звільнення за угодою сторін.
Підставою для подання нею такої заяви стало те, що на неї покладалися додаткові обов'язки касира, головного бухгалтера та економіста без відповідної доплати.
Посилаючись на вказані обставини й на те, що 06 квітня 2009 року вона відкликала свою заяву і на день звільнення перебувала на лікарняному, позивачка просила поновити її на роботі, скасувати наказ про звільнення, і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У подальшому позивачка, уточнивши і доповнивши свої вимоги, поряд із переліченими вимогами просила стягнути на її користь 439 грн. 98 коп. доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього касира, суму лікарняних за період з 24 березня по 17 квітня 2009 року та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди (т. 1 а. с. 78-80, 113-114).
Справа судами розглядалася неодноразово.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2009 року вимоги ОСОБА_1 щодо оплати лікарняних виділено в окреме провадження. З цього приводу цей же суд 24 грудня 2009 року ухвалив рішення, яке набрало законної сили.
Останнім рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2012 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права, поверхового дослідження обставин спору і невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове про повне задоволення її вимог.
Колегія суддів вважає, що справа підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивачки з роботи за власним бажанням є законним, а оплата її роботи з виконання обов'язків касира була здійснена за наказом від 09 січня 2009 року.
Втім з таким рішенням у повній мірі погодитися не можна, оскільки покладені в його основу висновки не відповідають обставинам справи, грунтуються на поверховому з'ясуванні судом обставин спору та невірному застосуванні норм матеріального права.
Судом вірно встановлено, що з 06 листопада 2008 року ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера (т. 1, а. с. 37), з якої її було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП з 25 березня 2009 року з прийняттям на цю посаду іншої особи (т. 1, а. с. 37, 38).
У своїй заяві від 25 березня 2009 року, яка й стала підставою для видачі вказаного наказу, позивачка просила звільнити її з роботи за згодою сторін з цього ж дня у зв'язку з покладенням на неї обов'язків касира без доплати та обов'язків головного бухгалтера й економіста, а також у зв'язку з поганим станом її здоров'я і хворобою її дитини (т. 1, а. с. 7).
У заяві від 06 квітня 2009 року ОСОБА_1 просила повернути їй дану заяву (т. 1, а. с. 8).
Наказом від 09 січня 2009 року позивачці надано надбавку в розмірі 30% посадового окладу за складність і напруженість у роботі з 02 січня по 01 квітня 2009 року (т. 1, а. с. 23), а наказом від 05 березня 2009 року на час лікарняного ОСОБА_3 на позивачку було тимчасово покладено виконання обов'язків касира (т. 1, а. с. 9).
З наведеного слідує, що своє звільнення з роботи позивачка перш за все фактично пов'язувала з невиконання відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору щодо оплати її роботи, зокрема, при виконанні обов'язків тимчасово відсутнього касира.
Цієї обставини суд не врахував, хоча вона має істотне значення для правильного вирішення спору, так як відповідно до ст. 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Колективного договору за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за суміщення професій (посад) може надаватися доплата до 50 відсотків посадового окладу.
Факт порушення відповідачем законодавства про працю в зазначеній частині підтверджується актом перевірки № 18-01-055/642 Територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 09 червня 2009 року та іншими, дослідженими судом матеріалами справи.
За таких умов доводи відповідача про те, що ця доплата була врахована при наданні ОСОБА_1 надбавки за складність і напруженість у роботі є безпідставними. До того ж сам наказ про дану надбавку був виданий до покладення на позивачку виконання обов'язків касира.
Таким чином, за період виконання обов'язків тимчасово відсутнього касира з 05 по 23 березня 2009 року з відповідача на користь позивача слід стягнути 439 грн. 98 коп.
Зі змісту наказу про звільнення і згаданого акту перевірки ТДІП у Сумській області слідує й те, що домовленості відносно звільнення позивачки саме за угодою сторін досягнуто не було.
Наведені дані свідчать про те, що обставинам, які стали підставою її звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація. У зв'язку з цим формулювання звільнення позивачки слід змінити на звільнення її за власним бажанням внаслідок невиконання відповідачем законодавства про працю і умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яка дає право працівникові розірвати трудовий договір у визначений ним строк.
Так як порушення зазначених прав позивачки призвели до її моральних страждань і потягли за собою вжиття нею необхідних додаткових зусиль для організації свого життя - на її користь необхідно стягнути відповідно до ст. 2371 КЗпП та з дотриманням принципів розумності й справедливості 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Належних засобів доказування того факту, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню позивачки, остання всупереч з вимогами ст. 60 ЦПК не надала, тому рішення суду про відмову в стягненні на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу по суті є правильним і його в цій частині необхідно залишити без змін.
З урахуванням викладеного оскаржене рішення на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК в частині вирішення вимог про поновлення на роботі, стягнення плати за суміщення посад та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 429 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 214 грн. 60 коп. за розгляд справи в апеляційному суді.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2012 року у даній справі скасувати в частині вирішення вимог про поновлення на роботі, стягнення плати за суміщення посад та відшкодування моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 до Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів щодо зазначених вимог задовольнити частково.
Формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади заступника бухгалтера з 25 березня 2009 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП, викладене в п. 1 наказу № 52-о від 25 березня 2009 року змінити на звільнення її за ч. 3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю і умов колективного договору.
Стягнути з Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів на користь ОСОБА_1 439 грн. 98 коп. доплати за період виконання обов'язків тимчасово відсутнього касира з 05 по 23 березня 2009 року.
Стягнути з Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів на користь ОСОБА_1 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів на користь держави 429 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 214 грн. 60 коп. за розгляд справи в апеляційному суді.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -