АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-406

Головуючий по 1-й інстанції Жмурко

Суддя-доповідач: Костенко В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Карлівського району Полтавської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Диканька Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, робітник ВАТ «Ланнівський бурякорадгосп», судимий:

18 травня 2010 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

засуджений за ч.3 ст.185 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 18 травня 2010 року постановлено виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих:

- ОСОБА_3 - 1150 грн. майнової,- та 2000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_4 - 3800 грн. майнової,- та 1000 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_2

громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий,

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку, засуджені визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

6 березня 2010 року близько 21 год. ОСОБА_2 через відчинену хвіртку паркану зайшов до території домогосподарства потерпілої ОСОБА_4, розташованого по АДРЕСА_3 шляхом зриву запірних пристроїв проник до сараю, звідки таємно, повторно викрав 4 алюмінієві бідони загальною вартістю 1800 грн.

28 квітня 2010 року близько 2 год. 30 хв., ОСОБА_2 повторно, таємно, з території домогосподарства потерпілої ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_4, викрав алюмінієвий посуд, після чого шляхом відкривання дверей проник до горища будинку, звідки викрав дві котушки мідного проводу. Загальна вартість викраденого майна склала 1150 грн.

Цього ж дня, близько 22 год. ОСОБА_2 проник на територію домогосподарства потерпілої ОСОБА_7, розташованого по АДРЕСА_5 в тому ж населеному пункті, шляхом відкривання дверей проник до сараю, звідки повторно, таємно викрав алюмінієвий посуд вартістю 510 грн.

2 травня 2010 року близько 13 год. ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_5 проникли на територію насосної станції ВАТ «Ланнівський цукровий завод» і повторно, таємно викрали металеву конструкцію зі швелера вартістю 1500 грн.

В апеляції прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і безпідставного застосування ст.69 КК України та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України засудити на 3 роки позбавлення волі.

На апеляцію прокурора надійшли заперечення засудженого ОСОБА_2, в яких він просить вирок залишити без змін.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляції, засудженого, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Винуватість засудженого у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин доведена доказами, що були ретельно перевірені в судовому засіданні та отримали належну оцінку і не оспорюється в апеляції. Його дії ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляції щодо безпідставного застосування судом при призначенні покарання ст.69 КК України є непереконливими.

Згідно з вимогами ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено засудженим в засіданні суду апеляційної інстанції, він визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. А отже, висновок суду першої інстанції про наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання є обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів враховує, що злочин вчинено до постановлення попереднього вироку, яким ОСОБА_2 призначене покарання з випробуванням, його позитивні характеристики, вартість викраденого та молодий вік засудженого.

Ці обставини у їх сукупності, на думку колегії суддів, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий: В. Г. Костенко

Судді: