Справа №2-1130/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ольховик А.І.

Номер провадження 22-а/1890/17405/12 Суддя-доповідач - Собина

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собина О. І.,

суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії дітям війни,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - Управління).

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року до 30 червня 2010 року включно з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Управління на користь позивача судові витрати в розмірі 45,50 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповноту з'ясованих обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводить, що поклавши на відповідача обов'язок виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

У 2009 та 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд вірно, відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 (у редакції на час ухвалення рішення) , вирішив питання щодо стягнення з Управління на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн.

В той же час, суд не врахував, що відповідно до п.п. «д» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати у розмірі 8,50 грн. Оскільки відповідач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» звільнений від оплати цих судових витрат, то в силу ст.88 ЦПК України їх слід компенсувати за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Відшкодувати ОСОБА_2 за рахунок держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -