АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-1168/2011

Головуючий по 1-й інстанції Кузіна

Суддя-доповідач: Кожевніков О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2012 року м.Полтава

2012 року січня місяця 5 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Київського району м. Полтава, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 7 жовтня 2011 року.

Цим вироком

засуджений за ст.121 ч. 2 КК України 9 років позбавлення волі.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Полтава, одружений, має

на утриманні неповнолітню дитину,

працюючий приватним підприємцем,

проживаючий АДРЕСА_1, раніше не

судимий,

засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженець с. Андрушки Полтавського

району і області, одружений, має на

утриманні неповнолітню дитину, працює

приватним підприємцем, проживає АДРЕСА_2,

відповідно до ст. 89 КК такий, що не має

судимості,

засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженка та мешканка АДРЕСА_3, працююча

продавцем в магазині «Марафон»,

розлучена, раніше не судима,

засуджена за ст. 121 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України вона звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням відповідно д ост. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись до них на реєстрацію.

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженка та мешканка АДРЕСА_4, не працююча.

заміжня, раніше не судима,

засуджена за ст.121 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладення відповідно до ст.. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись до них на реєстрацію

Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_8: з ОСОБА_2 -1600 грн.; ОСОБА_3 - 1200 грн.; ОСОБА_4 - 1200 грн.; ОСОБА_7 - 600 грн.; ОСОБА_6 -201 грн., на відшкодування матеріальної шкоди. З ОСОБА_2 - 30 000 грн.; ОСОБА_3 - 19 500 грн.; ОСОБА_4 - 19 500 грн.; ОСОБА_7 - 5000 грн.; ОСОБА_6 -2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 -1542 грн. 44 коп.; ОСОБА_3 - 1200 грн. 44 коп. ; ОСОБА_4 - 1200 грн. 44 коп.; ОСОБА_7 -500 грн.; ОСОБА_6 -184 грн. на користь Полтавського фінансового управління на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими в тому, що 22 вересня 2006 року близько 20 год. між ОСОБА_2, як водієм таксі та пасажиром, потерпілим ОСОБА_8, виникла сварка. Після чого, ОСОБА_2 через диспетчера викликав інших водіїв таксі, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими вони почали переслідувати потерпілого та свідка ОСОБА_9. Перебуваючи на вул. Гожулянський біля будинку №71 в м. Полтава ОСОБА_2 умисно кинув обламок цеглини в голову ОСОБА_8, потрапивши в ліву потиличну частину голови, від чого той впав та втратив свідомість. Коли потерпілий прийшов до тями засуджені продовжили наносити йому удари ногами в голову. В подальшому на місце пригоди приїхали засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які також прийняли участь в побитті потерпілого при цьому ОСОБА_6 утримувала потерпілого не дозволяючи йому піднятись, а ОСОБА_7 наносила удари ногою в голову. Спільними діями засуджених ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження в вигляді черепно-мозкової травми, забою речовини головного мозку, субарахноїдального крововиливу під м'яку оболонку мозку, перелому передньої стінки правої гайморової пазухи, травми правого вуха, ран на голові та обличчі.

В апеляції помічник прокурора Київського району м. Полтава, з урахуванням внесених змін, просить вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, пом'якшити їм покарання до 7 років позбавлення волі, призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 69 КК України позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України. При цьому прокурор вважає що судом порушені вимоги ст. 375 КПК України.

В апеляціях засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просять вирок скасувати, а провадження по справі закрити вказуючи на недоведеність винуватості засуджених, оскільки вони своєї вини не визнали, а показання потерпілого та свідка ОСОБА_10 є суперечливими та непослідовними.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Вислухавши доповідача, прокурора, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників, які підтримали свої апеляції, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Винуватість засуджених у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, який підтвердив, що між ним та водієм таксі виник конфлікт в ході якого його побили таксисти, в тому числі засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, а пізніше до побиття приєдналися ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Внаслідок побиття він не пам'ятає усіх обставин цієї події, оскільки йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Показання потерпілого об'єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9, які пояснювала, що між потерпілим та ОСОБА_2 виник конфлікт через цигарку, яка випала з рук ОСОБА_8 в салоні автомашини. Під час сварки вони ображали один одного, потім під'їхав ОСОБА_3 і ще один таксист але їй та ОСОБА_8 вдалося втекти. Коли вони через двори їх знову вийшли та вулицю то зустріли засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 які стали погрожувати ОСОБА_8, а ОСОБА_2 кинув у потерпілого обламок цеглини попавши йому у голову від чого він впав і втратив свідомість, коли ОСОБА_8 зміг піднятись його збили з ніг і лежачому наносили удари по голові. Пізніше приїхали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 які також прийняли участь у побитті потерпілого.

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що почувши по рації про напад на таксиста він під'їхав до місця події де були ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, а також потерпілий який розмахував ножем, повернувшись разом з ОСОБА_12 до автомашин вони знову під'їхали до місця події і побачили, що потерпілий лежав на дорозі без свідомості і його відливали водою.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 підтвердив показання свідка ОСОБА_11.

Самі засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечуючи нанесення потерпілому ударів підтвердили, що після конфлікту між потерпілим та ОСОБА_2 ОСОБА_8 з свідком ОСОБА_9 пішли з місця пригоди, а вони разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 поїхали на каву. Але побачивши потерпілого та свідка знову підійшли до них, після чого ОСОБА_8 почав розмахувати ножем.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження в виді черепно-мозкової травми - забою головного мозку тяжкого ступеня в ділянці задньої черепної ямки зліва, субарахноїдального крововиливу, перелому передньої стінки правої гайморової пазухи, травма правого вуха, ран на голові та колінному суглобі. Утворення забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу найбільш ймовірно утворились при ударі (ударах) в тім'яно-потиличну область зліва. Однак, кожен з інших ударів по голові та в обличчя міг внести свій вклад в руйнацію речовини головного мозку та утворення субарахноїдального крововиливу. Механізм утворення вказаних тілесних ушкоджень не суперечить обставинам, викладеним свідком ОСОБА_9 але вони не могли утворитися від падіння потерпілого навзнак (а.с. 91-117 т. 2).

Оцінивши наведені докази у їх сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засуджених.

З аналізу цих доказів вбачається, що при повторній зустрічі потерпілого та свідка ОСОБА_9 з засудженими, ініціатива з'ясування відносин виходила саме від засуджених, які вийшовши з автомашин підійшли до них, при цьому попередній конфлікт був вичерпаним, а отже відсутні підстави вважати, що потерпілий, перед побиттям, першим вчинив напад на засуджених.

При цьому, самі засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не заперечували, що вони втрьох залишились на місці подій, а ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відійшли до своїх автомашин. З показань же зазначених свідків видно, що на час їх повернення потерпілий вже лежав на дорозі без свідомості.

Отже, показання ОСОБА_9 про заподіяння саме засудженими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому є об'єктивними оскільки лише вони знаходились біля потерпілого, а інших осіб на місці пригоди не було, що підтверджують підсудні, потерпілий та свідки.

Безпідставним є твердження в апеляціях про відсутність у засуджених приводу для заподіяння тілесних ушкоджень, сам факт, що вони не були знайомі з потерпілим не дає підстав до такого висновку, оскільки вони сам і не заперечують, що вважали його винуватим у нападі та ОСОБА_2 і намагались затримати.

Показання свідка ОСОБА_9 щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та причетності до цього засуджених об'єктивно підтверджуються іншими зібраними по справі доказами, показаннями потерпілого, свідків, висновком судово-медичної експертизи, а тому зміна нею своїх свідчень, обумовлена впливом з боку засудженої ОСОБА_7 та бажанням матеріально допомогти потерпілому, не може вважатись обставиною, що обумовлює недопустимість цього доказу.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд порушив приписи ч. 2 ст. 375 КПК України, яка встановлює, що при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Полтава від 8 грудня 2010 року вони були засуджені до покарання в виді 7 років позбавлення волі кожний (а.с. 197-209 т. 11)..

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2011 року цей вирок скасований у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону але при цьому апеляція прокурора на м'якість призначеного покарання визнана такою, що не підлягає задоволенню (а. с. 315-321 т. 11).

Виходячи з викладеного покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає пом'якшенню до 7 років позбавлення волі.

Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд належним чином мотивував застосування ст. 69, 75 КК України але у резолютивній частині вироку помилково не послався на ст. 69 КК України, а отже вирок в цій частині підлягає уточненню.

Приймаючи до уваги викладене принесені апеляції підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляції помічника прокурора Київського району м. Полтава, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Полтава від 7 жовтня 2011 року змінити: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пом'якшити покарання за ч. 2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі; ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вважати покарання призначеним з застосуванням ст. 69 КК України.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Головуючий: О. В. Кожевніков

Судді:

Копія