АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-922

Головуючий по 1-й інстанції Савченко

Суддя-доповідач: Костенко В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 26 липня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, приватний підприємець, несудимий,

визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та виправданий.

Згідно вироку, потерпілий ОСОБА_2 обвинувачував ОСОБА_3 в тому, що останній 21 грудня 2008 року близько 10 год., під час зборів членів кооперативу «Ворскла», які проводилися в актовому залі по вул. Червоноармійській, 3 в м. Полтава, спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в шкіру верхніх кінцівок.

В апеляції потерпілий просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При цьому він зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги його показання про те, що саме ОСОБА_3. спричинив тілесні ушкодження та не дослідив ряд доказів на підтвердження цього, не обґрунтовано послався як на доказ на показання свідків, які прибули до актової зали після події, не дав оцінки тому, що свідки, показання яких покладено в основу виправдувального вироку, перебували в службовій залежності від ОСОБА_3

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого на підтримку апеляції, виправданого, який вважав вирок законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається зі скарги потерпілого, ОСОБА_2 обвинувачував ОСОБА_3 в тому, що останній під час зборів членів кооперативу «Ворскла» спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в шкіру верхніх кінцівок, заламавши руку за спину та виштовхуючи з залу, де проходило засідання.

Мотивуючи рішення про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, суд прийшов до суперечливих висновків. Зокрема, встановивши, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяли інші особи, а не обвинувачений, суд в той же час вказав, що умисел ОСОБА_3 був спрямований на припинення протиправної поведінки потерпілого, а тому насильство з його боку по відношенню до потерпілого не містить складу злочину.

При цьому суд послався на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та інших, які підтвердили, що ОСОБА_3 заламував потерпілому руку за спину та виштовхував із приміщення, проте не бачили, щоб будь-хто наносив йому удари.

Водночас суд взяв до уваги і показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, які заперечували факт застосування будь-якого насильства щодо потерпілого та стверджували, що потерпілий перешкоджав веденню зборів.

Проте суд не обґрунтував, чому він вважав правдивими лише частину показань кожної групи свідків, а і іншу частину їх показань не взяв до уваги.

Крім того, прийшовши до висновку про отримання ОСОБА_2 ушкоджень від охоронців, суд не мотивував, чому залишив поза увагою стабільні показання потерпілого про те, що саме діями ОСОБА_3, а не охорони, йому були спричинені тілесні ушкодження.

Також суд не перевірив, чи сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності та не з'ясував питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за

який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів справи, подія мала місце 21 грудня 2008 року, а вирок суд виніс 26 липня 2011 року, тобто після сплину двох років з дня вчинення злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду не ґрунтується на вимогах закону і підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого задовольнити.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Головуючий: В. Г. Костенко

Судді: