АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33-238

Головуючий по 1-й інстанції НЕЧВОЛОД

Суддя-доповідач: Костенко В. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року м.Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області Костенко В.Г.,

з участю:

прокурора Кінаша І.П.,

адвоката ОСОБА_2,

скаржника ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 21 липня 2011 року.

Цією постановою ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Калайдинці Лубенського району, мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, з вищою освітою, розлучений, проректор із господарської роботи Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, несудимий,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної матеріальної вигоди в сумі 108 грн. 12 коп.

Згідно постанови суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що працюючи на посаді проректора з господарської роботи Полтавського Національного педагогічного університету ім. Короленка В.Г., в порушення ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», допустив порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень і одержав за це неправомірну вигоду, яка не перевищує 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, залучивши до будівництва свого будинку в с. Марківка Полтавського району і області в робочий час 13 липня 2011 року своїх підлеглих ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В апеляції ОСОБА_3 просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому він не оспорює факту перебування на будівництві ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Проте вважає, що не є суб'єктом корупційного правопорушення і зазначає, що вигоди в розмірі 108 грн. 12 коп. не отримував, оскільки підлеглі лише надавали йому консультативні послуги.

Вислухавши пояснення ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2. на підтримку апеляції, міркування прокурора про безпідставність апеляції, пояснення оперативного працівника міліції, дослідивши матеріали справи, вважаю що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення за наведених у постанові обставин доведена доказами, що були ретельно перевірені в судовому засіданні та отримали належну оцінку. Його дії за ч.1 ст.172-2 КпАП України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляції не заслуговують на увагу.

Приписами ч.2 ст.172-2 КпАП України встановлена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до примітки, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, визначені у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". При цьому у ст.172-2 КпАП України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Згідно п.п.«а» п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення

є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Відповідно до приписів ст.167 ЦК України державні навчальні заклади є юридичними особами публічного права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працює на посаді проректора із господарської роботи Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка і отримує заробітну плату із коштів загального фонду державного бюджету (а.с.77).

Таким чином доводи скаржника про те, що він не є суб'єктом корупційного правопорушення є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції про те, що підлеглі ОСОБА_3 не виконували робіт, а лише надавали консультативні послуги.

З матеріалів справи вбачається, і ніким не оспорюється факт перебування 13 липня 2011 року в робочий час протягом 4 годин скаржника разом зі своїми підлеглими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не на робочому місці, а в с. Марківка Полтавського району, де ведеться будівництво будинку ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали за час перебування на будівництві заробітну плату в університеті, а тому надання консультативних послуг чи виконання певних робіт не може впливати на висновок про винуватість ОСОБА_3

Згідно положення про господарську частину Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, головний інженер ОСОБА_5 та робітник із комплексного обслуговування ОСОБА_6 підпорядковані проректору із господарської роботи ОСОБА_3

Відповідно до довідок ректора університету, вартість однієї години робочого часу працівників ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 становить відповідно: 30,8 грн., 15,93 грн. та 8,60 грн. (а.с.46, 47).

Наведене спростовує доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що він не отримував неправомірної вигоди в сумі 108 грн.12 коп.

Враховуючи викладене, вважаю, що суд правильно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення та кваліфікував його дії за ч.1 ст.172-2 КпАП України.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_3 накладене в межах, передбачених санкцією статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

На підставі викладеного, слід прийти до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.294 КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 21 липня 2011 року щодо нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Г. Костенко

Копія