АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-919
Головуючий по 1-й інстанції Бутенко
Суддя-доповідач: Костенко В. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 березня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, на підставі ст.89 КК України такий, що не має судимості,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік;
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки;
- за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно засуджений на 3 (три) роки позбавлення волі.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно вироку, засуджений визнаний винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
24 грудня 2009 року ОСОБА_4, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_5 мікрохвильову піч, пилосос та килим загальною вартістю 1300 грн.
23 січня 2010 року приблизно о 18 год. ОСОБА_4, перебуваючи в першому під'їзді будинку АДРЕСА_3, повторно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон з сім-картами операторів зв'язку, заподіявши шкоду на суму 915 грн.
7 лютого 2010 року приблизно о 15 год. засуджений, перебуваючи біля того ж будинку №74 в тому ж місті, повторно, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_7, заволодів його мобільним телефоном з сім-картою оператора мобільного зв'язку та флеш картою загальною вартістю 1517 грн. 90 коп.
В апеляції захисник просить вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.1 ст.185 КК України призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляції засуджений просить засудити його лише за епізодом крадіжки у потерпілої ОСОБА_5 та звільнити від відбування покарання з випробуванням. Також зазначає, що телефон потерпілого ОСОБА_6 він не викрадав, а знайшов. Крім того вказує, що не зміг повернути потерпілому ОСОБА_7 телефон, оскільки заклав його і вчасно не викупив.
На апеляції засудженого та його захисника надійшли заперечення прокурора, в яких він просить вирок суду залишити без змін, а апеляції - без задоволення.
Заслухавши доповідача, захисника на підтримку принесених апеляцій, міркування прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин доведена доказами, що були ретельно перевірені в судовому засіданні та отримали належну оцінку, а злочин щодо потерпілої ОСОБА_5 і не оспорюється в апеляціях. Його дії за ч.1 і ч.2 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляцій засудженого та його захисника не заслуговують на увагу.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджуються, зокрема, визнанням вини засудженим на початку досудового слідства та під час допиту в якості підозрюваного і обвинуваченого, його показаннями в судовому засіданні про те, що він привласнив та продав телефони потерпілих на ринку; стабільними, послідовними і взаємодоповнюючими показаннями самих потерпілих про обставини вчинення щодо них злочинів, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили, що при повернені ОСОБА_6 до дому у нього був відсутній мобільний телефон; показаннями свідка ОСОБА_10, який підтвердив, що засуджений продавав йому мобільні телефони потерпілих і при цьому стверджував, що саме він є їх власником; протоколами огляду предметів та бланками прийому телефонів, відповідно до яких у ОСОБА_10 були вилучені мобільні телефони потерпілих та висновками судових експертиз, щодо їх вартості.( а.с.9, 10, 11, 25-29, 63-67, 50, 55, 56, 107,122).
Доводи апеляцій про відсутність умислу засудженого на привласнення майна ОСОБА_7 спростовуються діями ОСОБА_2, який відразу після заволодіння продав мобільний телефон потерпілого, а гроші витратив на власні потреби, що свідчить про те, що він усвідомлював, що посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачав спричинення майнової шкоди і бажав спричинити таку шкоду.
Покарання засудженому призначене відповідно до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про винну особу і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, являється необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Водночас ті обставини, що засуджений відразу після погашення судимості за злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів вчинив декілька злочинів, ухилявся від слідства і був оголошений в розшук, не працює, позбавляють можливості звільнити його від відбування покарання з випробуванням, а тому і в цій частині апеляції не підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засудженого та його захисника - без задоволення.
Головуючий: В. Г. Костенко
Судді: