Категорія №3.7.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7699/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коршикова С.К.,
при секретарі судового засідання - Гаркуші Ю.О.,
за участю сторін:
позивача - не прибув,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - не прибув,
представника третьої особи №1 - не прибув,
представника третьої особи №2 - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9298,79 грн., -
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2012 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9298,79 грн., в обґрунтування якого зазначив, що в 2011 році ним був придбаний у власність автомобіль марки Audi Allroad, який 17.06.2011 був останнім зареєстрований в ВРЕР з обслуговування м.Стаханов, м.Ірміно, м.Алмазне, м.Кіровськ, підпорядкованого УДАІ в Луганській області. При реєстрації даного автомобіля працівники ДАІ вимагали від позивача сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості автомобіля без урахування ПДВ, з підстав вимог пенсійного законодавства. Так, 17.06.2011 позивачем до УПФУ в м.Стаханові Луганської області було сплачено збір у розмірі 9298,79 грн., оскільки в іншому випадку, працівники ДАІ відмовляли в реєстрації транспортного засобу. Вказаний збір позивачем було сплачено на вимогу ВРЕР м.Стаханова УДАІ УМВС України в Луганській області відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за №1740. При сплаті збору позивач не звернув уваги на вказані в квитанції дані та тільки 20.08.2012 випадково натрапив на її копію, де побачив, що призначенням платежу зазначено «відчуження автомобіля». Проконсультувавшись, він дізнався, що відповідно до п.15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за №1740, п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобілів. Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області із заявою про повернення необґрунтовано сплачених коштів, однак, відповіддю від 22.08.2012 за №12872/03-2-08 його було повідомлено, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до п.п.12-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 та підстав для повернення сплачених коштів немає. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області щодо неповернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування незаконною та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області через Управління Державної казначейської служби України у м.Стаханові Луганської області на свою користь сплачений збір в сумі 9298,79 грн.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду уточнений адміністративний позов та просив визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області щодо неповернення позивачеві сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування незаконною та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений збір в сумі 9298,79 грн.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не доповідав, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. У наданих 10.10.2012 за вх.№36398 до канцелярії суду письмових запереченнях проти позову №15240/08-05 від 09.10.2012 (а.с.16), зокрема, посилався на наступне. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затверджено постановою КМУ від 03.11.1998 №1740. Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій. Пунктом 13, 14 Порядку визначено розмір вказаного збору, який складає три відсотки вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, актів експертної оцінки вартості автомобіля, договорів міни тощо. Крім того, згідно п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" із змінами від 07.06.2012 №4911-VI - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах ДАІ МВС України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону. Отже підстав для повернення позивачеві сплаченого на рахунок державного казначейства збору на обов'язкове державне пенсійне страхування немає, а тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи №1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області - в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28), про причини неприбуття суду не доповідав, письмових пояснень на позов або заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Представник третьої особи №2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м.Стаханові Луганської області - в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27). У надісланих до суду поштою 11.10.2012 за вх.№36582 письмових запереченнях проти позову №01-43/687 від 10.10.2012 (а.с.19-21), зокрема, посилався на те, що обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, коло його платників та порядок його сплати визначені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400 від 26.06.1997 із змінами внесеними Законом України від 07.06.2012 №4911-VI «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством), міни, дарування, успадкування та з інших підстав, передбачених законодавством. Відповідач зазначає, що саме в такому порядку позивачем і було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля в органах Державної автомобільної інспекції. Позивачем не надані докази, які б підтверджували факт сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів. У зв'язку з викладеним, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом установлено, що позивач є власником легкового автомобіля марки марки Audi Allroad Quattro, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 27.09.2011 ВРЕР м.Стаханов УДАІ УМВСУ в Луганській області (а.с.11).
При реєстрації даного автомобіля в органах державної автомобільної інспекції, позивач сплатив на відповідний рахунок УДКСУ у м.Стаханові Луганської області обов'язковий збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 9298,79 грн., що підтверджується листом копією квитанції №3 від 17.06.2011 (а.с.7).
20.08.2012 позивач звертався до УПФУ в м.Стаханові Луганської області із письмовою заявою про повернення необґрунтовано сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.8), однак, листом відповідача №12872/03-2-08 від 22.08.2012 його було повідомлено, що підстави для повернення сплачених коштів відсутні (а.с.9-10).
Спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97.
Законом України від 07 червня 2012 року №4911-VI "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який набув законної чинності 28.06.2012, внесено зміни до ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема п.7 ч.1, ч.2 ст.1 Закону, які регулюють спірні правовідносини, викладені у новій редакції.
Однак враховуючи, що спірні відносини виникли між сторонами до набрання чинності зазначеним законом, а саме придбання позивачем автомобілю мало місце в 2011 році, суд застосовує норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у п.7 ст.1 якого зазначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Згідно п.6 ст.2 Закону України від 26.06.1997 №400/97 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобілю.
Відповідно до ст.4 цього Закону для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставка збору у розмірі 3 відсотки від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Статтею 3 Закону встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.1 "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, визначено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п.12 вищезазначеного "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Тобто цією нормою чітко визначено поняття відчуження автомобілів для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та суб'єкти сплати збору, а саме підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі.
Відповідно до пунктів 13-15 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість. Органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 на даний час є чинною.
Законодавець у п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" зазначив, що пенсійний збір сплачується при відчуженні майна, а не при купівлі автомобілів.
Відповідно до п.15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 №1740, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м.Києві та м.Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Вищезазначеним Законом передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). За таких обставин, позивач не є платником збору з відчуження автомобіля, тому ним необґрунтовано сплачені кошти в сумі 9298,79 грн.
Проте, відповідно до п.12 даного Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі даних автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно чинним законодавством).
Частиною 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якою надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996 №9 зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в своїй постанові від 20.03.2010 у справі №К-22354/07.
Таким чином, з урахуванням положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України сплаченого позивачем при придбанні автомобілю збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовна вимога щодо визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області незаконною залишається судом без задоволення, з огляду на наступне.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір за подачу позову майнового характеру в розмірі 107,30 грн. (а.с.2).
Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 29 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9298,79 грн., - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля в розмірі 9298,79 грн. (дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 79 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. (сто сім гривень 30 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову складено в повному обсязі та підписано 29 жовтня 2012 року.
СуддяС.К. Коршиков